СВЯТИЙ МИКОЛАЙ, ДО НАС ЗАВІТАЙ!

                         Народознавча година

         Бібліотекарі завітали до учнів 5-го класу ЗОШ №1 і розповіли дітлахам про свято Миколая. Свою розповідь доповнили веселими та цікавими анімаціями.

День святого Миколая (також Свято святого Миколая, у народі — День Миколи, Зимовий Миколай) — це день святкування та вшанування пам'яті Святого Миколая у католиків та православних. В Україні, за традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до подарунків, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.

Святий Миколай-Чудотворець, архієпископ Мирлікійський, належить до найвизначніших святих християнської церкви. Його люблять і вшановують на Заході та Сході. З особливим нетерпінням чекають на день пам'яті святителя діти - бо для них то означає веселе свято й подарунки.

Архієпископ Миколай, багатолітній пастир антіохійських християн на межі ІІІ-ІV століть, був однією з найяскравіших постатей в історії Церкви перших віків. Серед сучасників Отець Миколай відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благодійністю. Очільники Церкви й богослови, встановлюючи свято, закликали вірних пам'ятати саме про ту взірцеву чистоту й щедру доброчинність, брати їх за взірець.

 Саме на німецьких землях день Святого Миколая перетворився на дитяче свято, та сталося це через кілька віків. Загалом же, найперше (в деяких країнах і до сьогодні, особливо Болгарії та Греції) Святий Миколай є опікуном подорожніх, моряків і рибалок. Йому присвячене місто Амстердам - столиця Голландії, країни великих мореплавців. Адже згідно з житієм Святий неодноразово приходив на допомогу людям під час стихійного лиха - силою молитви зупиняв грозу чи бурю. Так довший час вважалось і в Україні - кожен козацький рибальський курінь мав обов'язково ікону цього святого, перед якою на початку ловецького сезону й у часи негоди, стихійного лиха служили молебень. Й нині у храмах саме перед іконою Св. Миколая моляться, вирушаючи в далеку дорогу, а також при освяченні різноманітних транспортних засобів.

Вважався Святий Миколай і захисником бідних, скривджених, несправедливо засуджених - також на основі житійного передання. Шанували святителя і як покровителя шлюбу.

То як же Святого Миколая "привласнили" собі діти? Спершу з появою шкіл при храмах Святий Миколай став опікуном учнів - ця традиція теж ґрунтується на житії святителя, якому в дитинстві легко давалася всяка наука. Так, за хроніками відомо, що в XI столітті у Кельнському соборі в день пам'яті святителя учнів церковної школи обдаровували солодощами. З храму та школи свято поширилося на родину.

     У середньовічній Німеччині саме напередодні свята Миколая матері вручали дітям новий зимовий одяг, інші обновки. Справити нове вбрання у ті часи справді можна було вважати за привід для свята. Разом із вбранням діти отримували й солодощі - горіхи, сухофрукти та особливі солодкі хлібці з сушеними грушами (аналог українських миколайчиків-медівників), шкільне приладдя, зрідка іграшки, які клали в нові чи полагоджені й начищені старі черевики. Діти, котрі протягом року не слухалися батьків, діставали цього дня замість солодощів - в'язку різок. Хто гідний подарунка, а хто ні, - вважалося, записано у "Золотій книзі", яку має при собі небесний опікун. У старих церковних записах є такі слова: "Напередодні Святого Ніколау са матері тримають на поготові подарунки та різки для своїх дітей" (1555 р.). А в давній миколаївській колядці: "Святий Ніколасе, мені поклади, що за потрібне вважаєш ти. Яблука, горіхи, мигдаль маленькі діти радо їдять!"

   Подібний звичай перейнявся до Австрії, Голландії, Чехії, Словаччини, Польщі, Хорватії. У деяких країнах нечемні діти замість різки дістають вуглину чи картоплину.

     Часто Святий Миколай приходить не сам. У ряді країн Західної Європи супутником Святого Миколая є ослик, який допомагає розвозити подарунки дітям. Він має незвичайну сіро-сріблисту шерсть. Саме для цього віслюка діти лишають біля черевичків кілька морквин - адже тваринка за нічну подорож втомиться та зголодніє. Про пригоди Миколаєвого ослика є багато історій. Це не небесний гість, а справжній земний віслюк. Але за німецькими легендами, Ніколаус завжди бере чотириногого помічника тільки з тієї ослячої родини, в якій від пра-пра-пра-прадідів тягнеться неперервна родова лінія. Легко здогадатися, що давній предок цього знаменитого роду колись віз на собі до Єрусалиму Іншого важливого Вершника... 

В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим святом, а в багатьох містах і селах того дня припадало храмове свято. (Навіть нині тільки в Києві на Подолі є три церкви Святого Миколая - і кожну супроводить давня легенда.) У різних місцях миколаївські гуляння мали різноманітні назви й особливості, обходження дворів, миколаївські колядки, миколаївські скрипники (змагання музик) тощо.

Цього дня варили пиво. "Вітали сніжну зиму" - на санях тричі об'їжджали довкола села. А для дітлашні пеклося особливе печиво - миколайчики. Це було своєрідне "розполовинення посту", після Святого Миколая починали готуватися до Різдва, вчити колядки, лагодити вертепи.

Темної зимової ночі з 18 на 19 грудня Святий Миколай сходить із небес до українських малюків, звідки він бачить і знає, як поводяться діти цілий рік. Має він золоті сани з білими золотогривими кіньми, до хати заходить дверми, але часто невидимий, подарунки підкладає завжди під подушку, за винятком хіба тих, які не помістяться. Часто його супроводжують світлокрилі янголята, а недалечко крутяться й чортики, котрі переконують Святого, що вкраїнські діти були геть нечемні, тому не заслуговують на небесні гостинці. А самі рогаті вертихвости тільки й мають на очі, як украсти торбу з дарунками. Проте нічого в них не вийде! Миколай усе знає, та й ангелики добре пильнують. Всі хлопчики і дівчатка отримають дари від Святого. Й лише дуже неслухняні дістануть від Миколая золоту-срібну різку та наказ виправитись до наступного року. Отож, вітаймо Святого Чудотворця, що загостив до нашого краю!

В пам'ять про милосердя святого Миколая, в цей день відзначається Міжнародний день допомоги бідним.

                    Грудень в бібліотеці

За вікном негода: то дощ іде, то сніг сипе. Сонечка не видно тиждень. Сумно. Але є ж бібліотека!  Тут в затишку та теплі послухаємо цікаву розповідь, погортаємо яскраві журнали, пограємо в комп'ютерну гру... А ще, зустрінимось з друзями та обговоримо важливі питання:що будемо робити  на зимових канікулах? Після новорічних та різдвяних свят, зустрічей з рідними, обов'язково зустрінемось саме тут - в бібліотеці! А с початку ми дізнаємося: що чекає на нас у таємничому книжковому світі!

                 ДЕНЬ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА

 Декларация прав человека стала первым мировым документом, сформулировавшим положения о правах человека. 4 декабря 1950 года на Пленарном собрании Генеральная Ассамблея ООН официально установила отмечать 10 декабря День прав человека (Human Rights Day). Всем государствам и заинтересованным организациям было предложено принять этот день и проводить соответствующие мероприятия. Дата 10 декабря была выбрана в честь принятия и провозглашения Генеральной Ассамблеей ООН 10 декабря 1948 года Всеобщей декларации прав человека (Universal Declaration of Human Rights, UDHR). Указанная Декларация, принятая почти сразу же после страшной Второй мировой войны, поправшей все возможные права, в том числе и право на жизнь миллионов и миллионов людей, стала первым мировым документом, сформулировавшим положения о правах человека. Она включает в себя широкий перечень политических, гражданских, социальных, культурных и экономических прав. Отрывок из выступления Генерального секретаря ООН: «Образование в области прав человека — это значительно больше, чем просто урок в школе или тема дня; это процесс ознакомления людей с механизмами, которые им необходимы для того, чтобы жить в условиях безопасности и с чувством достоинства. В этот Международный день прав человека давайте приложим совместные усилия по формированию и воспитанию в будущих поколениях культуры прав человека, по содействию торжеству свободы, укреплению безопасности и мира во всех странах». В последнее десятилетие День прав человека проходит каждый год под определенным лозунгом, который выбирает ООН. Так, в 2008 году он звучал - «Человеческое достоинство и справедливость для всех нас», в 2009-м - «Недискриминация», в 2010-м - «Правозащитники во всем мире, боритесь за искоренение дискриминации», в 2011 году - «Чествуем права человека!», в 2012-м - «Мой голос имеет значение». Слоганом Дня в 2013 году стали слова - «20 ЛЕТ БОРЬБЫ ЗА ВАШИ ПРАВА» (поскольку в 2013 году отмечалась 20-я годовщина создания мандата Верховного комиссара по правам человека), 2014 год - "Защитим права пожилых".

  В Украине уже традиционно в этот День различными общественными, правозащитными и образовательными организациями проводятся всевозможные официальные и неофициальные мероприятия, направленные на просвещение населения по вопросам прав человека и их защиты, на разъяснение сути права и деятельности правовых институтов и т.д. Кстати, каждые 5 лет 10 декабря, в годовщину провозглашения Всеобщей декларации прав человека, проходит церемония вручения премии ООН в области прав человека. Она была учреждена в 1966 году для награждения тех, кто внес выдающийся вклад в дело поощрения и защиты прав человека, и впервые была вручена в 1968 году.

 В нашей библиотеке прошла Неделя права. Каждый день - мероприятие: книжная выставка "Правова освіта в XXI столітті", обзор новых изданий по праву, презентация недавно полученной книги - "Юридичної енциклопедії для юнацтва", консультация для читателей "Правові питання в Інтернеті". 

 Главным мероприятием стала встреча учащихся 8-го класса городского лицея с молодым адвокатом - Шаркевичем Сергеем Викторовичем, который рассказал ребятам о Всеобщей декларации прав человека, о праве каждого человека на защиту своих прав, об украинской Конституции, которая является одной из лучших в мире, о соблюдении прав человека в Украине. Каждый человек просто обязан знать и разбираться в законах, благодаря которым он сохранит себя, свою семью. Поэтому начинают учить правовую грамоту уже с детского сада. Да, это не просто: разобраться в хитросплетениях законов и их огромном количестве. Но людям на помощь приходят юристы, адвокаты. Такие, как Сергей Шаркевич. Разъясняют, подсказывают, представляют интересы в судах. На встрече Сергей Викторович ответил на волнующие вопросы подростков и их классного руководителя. Встреча была полезной и мы надеемся не последней.  

     Є така професія - захищати Батьківщину
                                               зустріч в бібліотеці

6 грудня відзначається День Збройних Сил України.  Згідно традиції до бібліотеки в цей день 

ми запрошуємо військових. Цього року до нас у гості завітав прикордонник - підполковник  

Державної прикордонної служби України - Качановецький Володимир Ілліч.

 Слухачі, а це учні 3-го та 2-го класів, уважно слухали розповідь гостя: про державний 

кордон, про необхідність його захисту, про прикордонників та їх чотирилапих помічників.

 Дітлахи задавали багато питань та розповідали про своїх батьків, дідусів, які теж служили в 

армії.Зустріч сподобалась усім, вирішили продовжити знайомство, але вже в військовій 

частині, побачити своїми очима, як служать та живуть наші захисники. Діти привітали гостя 

зі святом і подякували за мирне небо та спокійний сон.

   Презентація книги

«Красный апокалипсис. Сквозь раскулачивание и Голодомор»

                               

Є такі книги, які варто прочитати всім. Саме такою книгою є видання свідчень Дмитра Гойченка. Про це видання розповіли бібліотекарі старшокласникам міського ліцею. 
  Свідчення зсередини , сповідь співучасника тих, хто творив Голодомор. Сповідь щира, правдива, а зміст вражаючий.

Рукописи Дмитра Гойченка(1903-1993), випадково були виявлени 1994 року в емігрантському архіві Сан-Франциско (США), - це унікальні свідчення про страшні часи радянської колективізації та Голодомору в Україні (південно-східні області, Одеса, Київ та Київщина). На відміну від художніх творів Барки чи Багряного, в історичній мемуарній літературі практично не збереглося настільки детальних, як у цій книзі, описів людиноненависницького комуністичного режиму.

 Книга складається з трьох частин, всі вони були написані наприкінці 1940-х – поч. 1950-х років за гарячими слідами пережитого, з використанням записів, дивом винесених із тюрми. Автор цих безцінних свідчень, сам родом із селян, волею долі опинившись у лавах войовничих гнобителів свого стану, робив успішну кар’єру. Належачи до партійно-радянської номенклатури, він володів різнобічною інформацією про становище в суспільстві. Поступово прозріваючи, Гойченко напружено вдивлявся і аналізував побачене й пережити.  Це зробило його мемуари справжньою енциклопедією трагічного українського буття епохи Голодомору.

 Книга надрукована мовою оригіналу. 

 Це єдина книжка, яку видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" свідомо опублікувало в Україні російською мовою. Щоб прочитали й ті, хто ще до нині зманює Україну в «комуністичний рай».

                 ХЛІБНА ГІЛЬЙОТИНА

                                      УРОК ІСТОРИЧНОЇ ПАМ'ЯТІ

Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію – Голодний Мор, який забрав життя мільйонів наших земляків. Жорстокість Голодомору полягає передусім у тому, що голод не був наслідком стихійного лиха, посухи або неврожаю, він став результатом навмисної політики більшовицького режиму. Шляхом насильницького вилучення продовольства, блокади сіл та цілих районів, заборони виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій супроти незгодних тоталітарна система створила для українців умови, які були несумісні з життям.

 Жертви Голодомору обчислюються мільйонами. За оцінками істориків і демографів, кількість прямих і непрямих втрат населення України становить понад 10 млн. осіб. Втілення політики тоталітарного режиму досягло апогею взимку і навесні 1933 року, коли щоденно від голоду гинули десятки тисяч ні в чому не винних людей.

 В пам’ять про них наш захід. Бібліотекарі розповідали молоді про страхітливі події тих років. Про величезну кількість безвинно загиблих українців: стариків, жінок, дітей. Для яких ніколи не буде синього неба, яскравого сонця і теплого хлібця.

  Страшна трагедія ніколи не повинна повторитися, про неї не повинні забувати!