Поезія – еліксир для дітей.

Уявіть наше життя без поезії… Без матусиних колискових, без пісень, без привітань до свят, без Шевченка, Лесі Українки, Пушкіна, Лермонтова, Шекспіра, сучасних авторів… Це буде нудне життя без вибуху емоцій, виражених простими літерами на папері, без тієї містики, коли одні і ті ж слова, але написані у певному порядку, можуть зворушити до сліз або залишити абсолютно байдужими. Сила слова володіє особливою енергією, що зваблює за собою і підкоряє собі нашу уяву. Щоб привернути увагу суспільства до поезії як джерела відповідей на багато питань людства, як до мистецтва, повністю відкритого людям, на сесії ЮНЕСКО 1999 році було прийнято рішення 21 березня кожного року відзначати Всесвітній день поезії. В цей день по всьому світу проходять курси лекцій, авторські читання, представлення нової поетичної літератури. В бібліотеці ім. Лесі Українки для учнів трьох третіх класів ЗОШ №4 відбулися цікаві заходи: поетична подорож «Разом до Країни віршів» - 3-б клас, літературне знайомство « Співачка сонячної віри» ( до 135-річчя поетеси Марійки Підгірянки) – 3-а клас, літературна година «Сонячні крапельки поезії» - 3-в клас.

Бібліотекарі розповідали про українських поетів, які писали та пишуть для дітей, про представників дитячої поезії зі всього світу. Поезія може допомогти людині, а особливо маленькій, розгадати найскладніші питання. Вона формує громадську думку, передає внутрішні переживання як самого автора, так і читачів. Дітям потрібна поезія. Не випадково в дитячому фольклорі так багато поетичних шедеврів: примовки, лічилки, загадки, народні віршики, казки. Наш мудрий народ знав, що робить. Особлива поетична мова, чимось схожа на гру, привертає увагу дитини, зачаровує її. Віршоване слово хочеться запам’ятати, повторити – ось вам і розвиток пам’яті дитини. Поетичний образ це своєрідна загадка, яку треба зрозуміти; він розвиває мислення, пробуджує спостережливість. Поезія має здатність знаходити найкоротшу дорогу до людських почуттів, легко і природно доносити дитині важливі моральні засади, формувати її характер.

 

 

 

            "КАТЕРИНО, СЕРЦЕ МОЄ" -
              літературно-поетична година

Літературний захід ми присвятили материнській, жіночій долі, а краще недолі у творчості Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка, бо образ нещасної, закріпаченої жінки поет носив, "неначе цвяшок, у серце вбитий".
Для Шевченка доля жінки-кріпачки була не лише суспільною, а й особистою трагедією. Його матір ще "молодую у могилу нужда та праця положила", рідні сестри поневірялись на панщині. І це була доля всіх нещасних українських жінок, що "німі на панщину ідуть".
Немає у світовій літературі іншого поета, який би так ніжно, з любов'ю оспівав жінку-матір, берегиню, продовжувачку роду. Його невмируще:

  Врага не буде, супостата!

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на Землі,-

стало святим ідеалом для багатьох поколінь.

 

  Слухачі: учні міського ліцею - 6 та 8 класи.