Михайлівська цілина

Екологічний марафон "Заповідники України"

Михайлівська цілина - одне з чотирьох відділень Українського степового природного заповідника. Це рівнинний степ площею 202,48 га на вододілі річок Груні й Сули у Лебединському районі Сумскої області, залишок лучного степу, який колись в минулому був на території українського Лісостепу.

Взимку Михайлівську цілину замітає снігом, а з настанням теплих днів, коли грунт набереться вологи, починаються дива-дивні.Спочатку зацвітають бриндушки різнокольорові - досить великі бузково-рожеві квіти, далі - сон широколистий, горицвіт весняний утворюють яскраві килими, які змінюються іншим відтінком жовтої барви, коли квітує зіновать руська.

             

                                               
А наприкінці травня починається буйство кольорів: чина паннонська. анемона лісова, півники угорські, шолудивник степовий. Початок літа - і виколошується ковила, зацвітають шавлії, гадючник звичайний, королиця, дельфіній. 

Із весни до осені заповідник по десять-дванадцять разів змінює свої кольори. Незабутнє видовище!
 Із 1741 року ця земля належала графам Капністам, які в селі Михайлівка розводили орловських рисаків, що славилися по всьому світу. Великі ділянки Михайлівської цілини були відведені під пасовища, а тому їх споконвіку не торкався ані плуг, ані лопата. Не дивно, що там збереглися 525 видів трав'янистих рослин: 175 степових, 134 лучних і 90 водно-болотяних, 62 лісових. Із них 11 видів рослин і грибів занесено до Червоної книги України.
1928 року цей унікальний степ було оголошено заповідником місцевого значення, 1947 - загальнонаціонального, 1951 року Михайлівську цілину було передано Академії Наук України - Інституту ботаніки, науковці якого проводять унікальні дослідження. Останнім часом там виявлено реліктову папороть.
 1960 року цей край відвідав Максим Рильський. Враження у поета були незабутні і народилися такі строки:

Де плуг пройшов - там тирса не росте.

Де зорано - там не гніздиться стрепет.

Пізніше поет написав:

Люби природу не як символ

Душі своєї. Люби природу не для себе,

Люби для неї.

Це заповіт нам усім.

При підготовці матеріалу використана стаття Околітенко Н. Михайлівська цілина//Жінка.-2015.-№3.-с.34.

              Пам'яті Тараса Шевченка

               ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ
                           В БІБЛІОТЕЦІ
 9 березня бібліотека була переповнена відвідувачами. В цей день йшли до нас і малі, і дорослі. Вихованці дитячого садочку №5(середня група), учні 1-в класу ЗОШ №4, учні 9-их класів ЗОШ №4. Наступного дня бібліотекарі завітали в гості до учнів 6-б класу ЗОШ №6 та учнів 7-б класу міського ліцею.
Ми вшанували пам'ять Тараса Григоровича Шевченка - великого українця, великого поета, художника, громадського діяча. Бібліотекарі розповідали про дитинство Тараса Григоровича, про його творчість, про перебування Шевченка в Санкт-Петербурзі, про пам'ятники Шевченку.
   У долі кожної людини є на землі куточки, яким належить особлива роль. Для Тараса Григоровича Шевченка таким своєрідним острівцем духовності був Санкт-Петербург - місто, де пройшло сімнадцять років його життя. Тут навчався, був викуплений із кріпацтва, став академіком, написав багато творів, пізнав хвилини радості та гіркоту печалі... Звідси його було заслано у далекий Мангишлак, тут пішов із життя...
Нині в місті відомі близько дев'яноста пам'ятних місць, пов'язаних з іменем Кобзаря. Щоб розповісти про них, довелося б написати безліч томів. Ми розповіли про декілька учням 9-их класів.

УДОСТОЄНІ НОБЕЛЯ

Жінки - лауреати Нобелівської премії

Нобелівську премію отримали 882 особи, 48 з них жінки.

Марія Склодовська-Кюрі

1903 року з французькими фізиками П'єром Кюрі та Анрі Беккерелем престижну премію "за дослідження радіаційних явищ" вперше отримує жінка - Марія Склодовська-Кюрі. Ім'я для наукових кіл маловідоме, але саме про нього за кілька років говоритиме увесь світ. Усе через радій та полоній - ці хімічні елементи відкрила Кюрі, за що вдруге удостоєна Нобелівської нагороди. А відтак, стала єдиним ученим, відзначеним цією премією у двох різних галузях, - фізики та хімії. Завдяки її дослідженням радіохімія та радіоактивність постали як галузі науки, а в медицині з'явився спеціальний від лікування - "Кюре-терапія": радій руйнує хворі клітини, лікує вовчак, злоякісні пухлини та деякі форми раку.

Жодна з жінок на земній кулі не була настільки популярна: сто шість академій та наукових закладів обрали Марію Склодовську-Кюрі почесним членом, а журнал "New Scientist" у 2009 році визнав її найвидатнішою жінкою-науковцем усіх часів.

Франсуаза Барре-Сінуссі

1981 року світ стикнувся з незнайомим, але надзвичайно небезпечним ворогом, який вже забрав життя тридцяти мільйонів людей. Шукати причину цієї трагедії взялися тисячі науковців і сотні найпотужніших лабораторій світу. Розгадати природу хвороби вдалося лише за два роки французьким біологам Франсуазі Барре-Сінуссі та Люку Монтаньє. Ї вирок приголомшив - епідемія СНІДу. Завдяки відкриттю вірусу імунодефіциту людини, його вивченню, сьогодні нам відомо, як він передається, як захистити себе та боротися з цією страшною недугою. За це досягнення в 2008 році науковці отримали Нобелівську премію з медицини. А нещодавно в одному інтерв'ю науковець запевнила, що повна перемога над синдромом набутого імунодеміциту завдяки створенню нових препаратів можлива уже до 2050 року. 

Тавакуль Карман

Більшу частину свого часу вона проводить на площі у наметі, де бореться не лише за свої, а й мрії усіх жінок у Ємені. Так професійний журналіст, сміливий правозахисник, відвертий активіст і любляча мати - Тавакуль Карман живе останнє десятиліття. 2005 року вона заснувала організацію "Жінки-журналісти юез ланцюгів", відтоді своє життя присвятила мирним протестам і сидячим страйкам. За непопулярну позицію їй погрожували та переслідували, вона неодноразово опинялася у в'язниці та на "стовпі ганьби". Проте "залізну жінку" та "матір революції"(так її називають у Ємені) це не зупинило: вона прдовжує підтримувати жінок, згуртовує народ проти урядової корупції та несправедливості. У 2011 році, разом з Леймою Гбові та Елен Джонсон-Серліф, Тавакуль Карман нагороджено Нобелівською премією миру.

  

Світлана Алексієвич

За 115 років існування Нобелівської премії українців за громадянством серед лауреатів немає, але нобелянтів, дотичниї до нашої держави, -  чимало. У 2015 році список поповнився: премію з літератури здобула уродженка Івано-Франківщини, білоруська письменниця та публіцистка Світлана Алексієвич. "Блискучому майстру художньо-документальної прози за пам'ятник стражданню і мужності у наш час", - так Нобелівський комітет називає її багатоголосу творчість: хроніку Другої світової війни, чеченьських воєн, Чорнобиля та буремних дев'яностих. Це непросто книжки, а людські голоси - каже авторка. 

В арсеналі Світлани Алексієвич ця нагорода стала чотирнадцятою премією, її твори видаються в дев'ятнадцяти країнах і перекладані двацятьма мовами.

Матеріал підготовлен з використанням матеріалів журналу "Жінка".

        Весна кличе до роботи

       (недільні зустрічі в бібліотеці, продовження)

Кожної другої неділі місяця в бібліотеці збираються прихильники органічної обробки землі. Люди спілкуються між собою, обговорюють різні свої плани та мрії. Недільні зустрічі в бібліотеці дають наснагу для майбутньої роботи.

В наш час, коли все навкруги наповнено різноманітними хімічними добавками, ці люди дбають про своє здоров'я та здоров'я своїх рідних.

І ще, вважають за потрібне розповісти про органічну обробку землі багатьом іншим людям, привернути їх до здорового засобу життя. 

Початок березня. Дуже скоро почнуться польові роботи на присадибних ділянках, а поки земля не прогрілася, члени Клубу органічного землекористування збираються в бібліотеці та обмінюються досвідом, порадами, як краще виростити картоплю, огірки, моркву. Переглядають цікаве та корисне відео на тему засідання. 

Людина, яка добре дбає про землю, добре дбає і про себе. Тому під час зустрічей члени Клубу обговорюють теми особистого здоров'я. Як правильно робити різні фізичні вправи, щоб не боліла голова, поперек, руки та ноги. Вправи можна виконати і в бібліотеці під час занять, підбадьоритися і з гарним настроєм піти додому.

           "ХОТІЛА Б Я ТЕБЕ, МОВ ПЛЮЩ, ОБНЯТИ..."

               музично-поетична акварель в бібліотеці до дня народження Лесі Українки
146 років тому в Новограді-Волинському в родині Косачів народилася тендітна дівчинка, котрій завдяки своїй мужності й своєму талантові стати,  за висловом Івана Франка, "трохи чи не одиноким мужчиною на всю новочасну соборну Україну".
 Це - Леся Українка, яка ніколи не зраджувала своєї мрії - побачити Україну, "нашу бездольную матір", вільною країною. І заради здійснення цієї величної мрії вона жила, творила і боролася. Такими були ж і кращі її герої - люди героїчні, цілковито віддані загальній справі.
 В день народження поетеси ми знову і знову читаємо її вірші, розповідаємо про її життя, а скільки ще залишається непрочитаного та непізнаного. Творчість Лесі Українки - це вічне джерело віри, надії, любові.