середу, 31 травня 2017 р.

    ЗАПОВІДНИКИ УКРАЇНИ 
екологічний марафон
КАНІВСЬКИЙ ПРИРОДНО-ІСТОРИЧНИЙ ЗАПОВІДНИК - 

 було створено 30 червня 1923 року згідно з рішенням Колегії Наркомзему УРСР. Спочатку мав статус навчально-дослідного лісового господарства, та невдовзі було присвоєно статус заповідника, площа якого була збільшена до 2027 гектарів. Знаходиться на Черкащині, межує з Чернечою горою, де поховано Тараса Шевченка. 1939 року Канівський біогеографічний заповідник із науково-дослідною та навчальною базою був переданий у відання Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка.
      


   За природними умовами - ділянка лісостепу України. Рельєф його розчленований , що спричиняє велике різноманіття флори й фауни. У цьому краї багато пам'яток культури. На одній із гір - Княжій - внаслідок розкопок академіка Біляшівського було знайдено залишки літописного Родня - одного з найперших міст східних слов'ян. Пізніше виявили поселення скіфів і полян.
   Основними функціями Канівського заповідника є охорона еталонних комплексів Лісостепу України, збереження біорізноманіття, а ще - відстеження динаміки природних процесів. Колись Канівські гори були вкриті лісами, а після їх вирубування на крутосхилах почалася страшна ерозія.Нині майже третину заповідника займають яри, деякі з яких сягають глибини 30-40 метрів.(Хмілянський Яр - найбільший в Європі). 
  У цьому краї зустрічаються реліктові рослини, що збереглися з льодовикових часів - багаторядник Брауна та лопатевий, голокучник дубовий, грушанка мала. Загалом у заповіднику зростає 22 види рослин, занесених до Червоної книги України. А п'ять видів перебувають у Європейському червоному списку як такі, що під загрозою зникнення у світовому масштабі. На одній ділянці можна зустріти сон-траву, очерет і конвалію, що трапляється дуже рідко. 





       
   Тільки комах у заповіднику 7800 видів, з них 36 теж занесено до Червоної книги України. Тут можна зустріти жука-оленя, бражника "мертву голову", махаон - украй рідкісного метелика, а також ведмедицю Геру. Тут охороняється 300 видів павукоподібних, 200 видів молюсків, 49 видів багатоніжок, зокрема й украй рідкісний вид полісдемус український. 
   


    
















На островах, що збереглися після того, як було створено на Дніпрі каскад водосховищ, зустрічаються справжні дива. На Круглику - велика колонія сірої чаплі. Острів Шелестів майже повністю вкритий лісами, що чергуються із чагарниками, на Зміїних островах - столітні дуби та сосни. Екосистеми Круглика та Шелестіва є еталонними. 




   Велике значення має Канівський заповідник для відпочинку перелітних птахів: тут, бува, товчуться тисячні зграї качок, куликів, мартинів... Загалом на його територіі 26 видів тварин, занесених до Європейського червоного 
списку. 

Використані матеріали із журналу "Жінка",2015,№5

вівторок, 30 травня 2017 р.

        Місце зустрічі - бібліотека
(учні 6-го класу на екскурсіі в бібліотеці)

Вже пролунав останній шкільний дзвоник, але зранку школярі ще поспішають до школи: попереду безліч цікавих екскурсій, знайомств та зустрічей. 30 травня для учнів 6-б класу ЗОШ №6 відбулася така зустріч-знайомство з бібліотекою ім. Лесі Українки. Що таке сучасна бібліотека, які вона має відділи і головне: які книжки є в бібліотеці? Саме про це дізналися школярі під час відвідування бібліотеки. Вони з цікавістю переглядали нові, яскраві, сучасні українські книжки для дітей. І з'явилося багато бажаючих взяти книжку додому, і читати! Попереду літо і безліч часу! Приходьте, беріть книжки, читайте!













четвер, 18 травня 2017 р.


                           НЕНАЧЕ ДОЛЮ ХРЕСТИКОМ ВЕЛА...
(День української вишиванки)




 

День вишиванки в Україні у 2017 році припадає на 18 травня. У це свято українці одягаються у вишиванки та прогулюються своїми містами. День вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня. День вишиванки не має ніякого політичного підґрунтя, свято покликане популяризувати українську культуру і традиції.
Історія свята
Вперше День вишиванки запропонувала відзначати одна зі студенток факультету історії Чернівецького національного університету у 2006 році. Її надихнув знайомий, який постійно носив вишиванку. Того року у вишиванки вдяглися кілька студентів та викладачів Чернівецького університету, тепер це свято набуло міжнародних масштабів.
Дата поки що не офіційна, це відносно нове народне свято. Але масштаби поширення традиції носити вишиванку вражають: такого розмаїття вишиванок, як у третій четвер травня, ви не побачите ніде.
На День вишиванки у містах організовують марші у вишиванках. У цей день організовують цікаві конкурси у мережі, наприклад, "Найкраща вишиванка" або "Найкраще фото" у вишиванці. У 2015 році була започаткована акція "Подаруй вишиванку захиснику", яка набула світових масштабів – у ній взяло участь близько 50 країн світу. Вишиванки передали бійцям АТО, які брали участь в бойових діях на Донбасі.
У цей день фото у вишиванках викладають у мережу не лише жителі України, а й далеко за кордоном.

Історія вишивки та традиції
Історія вишивки на теренах України має не одну тисячу років. Особливого ж значення набула в останні кілька століть. Переважно, вишивали дівчата. До весілля готували спеціальну скриню, у якій роками збирали посаг. Найбідніша дівчина мала 30-40 сорочок, середнього достатку 50-70 сорочок, а багата – 100 і більше.
За повір'ям, сорочку для немовляти мала вишити мати або бабуся. Під час тонкої роботи майстрині співали пісень і молилися. Вірили, що так сорочка стає оберегом. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.
У вишивці сакральне значення має все — від ниток, походження тканини до орнаменту, кількості стібків і кольору. Найдавнішою є вишивка білим по білому. Але рукоділлю передувала довга процедура. Нитки вибілювали 3 роки.
Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Вона є символом краси та міцного здоров’я, а також щасливої долі. В Україні вишиванка теж символізує і родинну пам’ять, вірність та любов у сім’ї. Експерти вважають, що український народ намагається закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.
Кожен регіон мав свої візерунки.
Мали вишивальниці й своє свято – День Варвари 17 грудня. В цей день не можна було ні прибирати, ні прати, ні глину місити, а тільки вишивати.

Мода на вишиванки
У 19-му столітті Іван Франко почав поєднувати вишиванку з європейським костюмом і започаткував своєрідну моду. Сучасники згадували: "Де б він не з'являвся, неодмінно привертав увагу своїм піджаком та вишиваною сорочкою поміж пишних комірців та краваток".

День вишиванки в Україні
Українська вишиванка відома в цілому світі
У кінці 19 століття про український традиційний одяг заговорила вся Європа, яку важко чимось здивувати. В 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишивок. Українські орнаменти зачарували тамтешніх модниць, а в самій Україні розпочалися перші наукові дослідження вишивки.
Сьогодні ж дівчата не повинні вишивати собі вишиванку до весілля – її можна легко придбати. Але традиція вишивати також відроджується. Майстрині комбінують різні орнаменти та візерунки, популярною є квіткова вишивка. Та й сам крій сорочки змінився — йде в ногу з часом. Якщо в давнину переважно вишивали червоними, чорними та білими нитками — сьогодні палітра набагато більша.
Крім Дня вишиванки, українці все частіше вдягають національний одяг на інші великі свята, державні та релігійні, – День Незалежності, День Конституції чи День прапора, Великдень, Різдво.
"Перший і основний секрет її популярності – у неймовірній красі української вишиванки. Другий секрет – неймовірна кількість орнаментів, рисунків і вишивок з усіх регіонів України. Вони всі настільки між собою різняться! Це ж неймовірне розмаїття! (Оксана Караванська)
Вишиванками ми показали світу всю ту красу, яка створювалась не знаменитими художниками, а створювалось українською пересічною, абсолютно звичайною жінкою, яка сиділа вечорами і вишивала абсолютно те, що їй у голову ішло. Якщо не мала сильного таланту до вишивання, то передирала візерунки у подружок.

В бібліотеці ім. Лесі Українки підготували яскраву виставку-перегляд, яка розповість всім шанувальникам української національного вбрання, які є вишиванки, підкаже як вибрати вишиванку для себе та надасть можливість дізнатися про історію цього одягу.

 

 

вівторок, 16 травня 2017 р.

МУЗЕЇ КНИГИ
18 травня відзначається Міжнародний день музеїв. 
Ідею внести до міжнародного календаря День музеїв запропонували 1978 року в Ленінграді, де проходило засідання Міжнародної ради музеїв. З того часу 18 травня посідає особливе місце в житті кожного музею в будь-якому куточку планети. І великі, і зовсім маленькі музеї святкують цей день надзвичайно урочисто — влаштовують виставки, концерти, дні відкритих дверей, коли всі бажаючі можуть відвідати музеї без­коштовно, проводять нетрадиційні екскурсії. Бібліотеки також приєднуються до святкування, проводячи різні заходи для відвідувачів, які розповідають про музеї світу та України.
 В Україні налічується майже 500 музеїв.  Наведена цифра включає в себе як дер­жавні музейні заклади, так і комунальні та приватні. Окрім них, існують ще громадські музеї, яких понад 2 тисячі. За роз­галуженістю музейної мережі і за багатством культурної спад­щини Україна посідає чільне місце в Європі. Наші музеї вигля­дають достойно й у світовому контексті.

Цього року в нашій бібліотеці відвідувачі дізнаються про Музеї книги в світі  та літературно-історичні музеї в Україні. Книжкова виставка-подорож розповість про літературні музеї українських письменників та допоможе більше дізнатися про їх книжкові видання. Віртуальна подорож найкращими книжковими  музеями світу дасть змогу помандрувати в просторі та часі. Окремий розділ буде присвячено Музею книги і друкарства України.

Музей розташований у давній архітектурній пам’ятці Києво-Печерської лаври — будинку монастирської друкарні, що діяла безперервно з початку ХVІІ століття до початку XX століття (понад 300 років). У Музеї зібрані багаті скарби книжкової культури українського народу. Експозиція висвітлює історію вітчизняної книги і книжкової справи від часів Київської Русі і до наших днів.










понеділок, 15 травня 2017 р.

                   ЗАПОВІДНИКИ УКРАЇНИ
      екологічний марафон
ДОЛИНА НАРЦИСІВ -
унікальна пам’ятка живої природи. Вона знаходиться на околиці Хуста в урочищі Кіреші між ріками Тиса та Хустець на Закарпатті. За легендою, саме у дзеркальних водах Хустеця син річкового божества Кефісса і німфи Ліріопи – Нарцис побачив своє відображення, закохався і помер від туги. А на березі річки з’явилася ніжна квітка з холодною красою і з ароматом, який дурманить.
Природа цього унікального природного об’єкту походить із льодовикового періоду. Вчені припускають, що в наслідок певних геологічних катаклізмів льодовик, сповзаючи з гір, захопив цілий пласт родючих порід із гірськими рослинами, серед яких були нарциси.
Популяція нарциса вузьколистого, який тут росте, унікальна тим, що знаходиться не в горах, а на рівнині 180-200 метрів над рівнем моря. Подібні природні об’єкти збереглися в Альпах, гірських районах Румунії та у деяких Балканських країнах, однак менші за площею і на висоті понад 1000 м.
Охороняти долину почали ще за часів Австро-Угорщини. Уряд Чехословаччини також приділяв увагу збереженню заповідної зони. За часів радянської влади цю територію віддали під сільгоспугіддя і лише завдяки клопотанням професора В. Комендара значна частина її була передана під охорону Карпатському біосферному заповіднику. Площа заповідника складає 257 га, тут ростуть понад 500 видів рослин, 15 з яких занесені до Червоної книги. Загальна площа нарцисових полів сягає близько 170 га.
Цвітіння в «Долині нарцисів» зазвичай починається у першій половині травня та триває близько двох тижнів. У цей період сюди приїздять тисячі туристів не лише з України, а й з-за кордону. Охоронці стежать, щоб відвідувачі не топтали й не зривали нарциси, а на зухвалих порушників чекає солідний штраф. На жаль, навіть такі заходи не вберігають квіти від знищення й «Долина» поступово зменшується. До несприятливого людського фактора додаються також природні – зміна вологості й клімату.
З «Долиною нарцисів» пов’язано багато легенд та переказів, які розповідаються багато століть. 



Використані матеріали із журналу "Жінка", 2015 рік, №4
  Пам'ятаємо!!!
(зустріч з ветеранами та дітьми війни)
Бібліотека ім. Лесі Українки давно співпрацює з Білгород-Дністровським відділенням Благодійного фонду «Хесед Шаарей Ціон». Працівники фонду надають допомогу ветеранам війни, дітям війни, проводять різні культурні та освітні заходи для підопічних. А працівники бібліотеки ім. Лесі Українки із задоволенням кожного разу відкликаються на запрошення прийняти участь в спільних заходах. Оскільки захід проходив в дні святкування Великої Перемоги, звісно, що торкнулися саме цієї теми, адже в ці дні згадують події минулої війни, крокують рідними вулицями до обелісків Слави. Бо саме тут, у мить мовчазного єднання з полеглими за рідну землю, в пам’яті оживає пережите. А в нашій душі піднімається гаряча хвиля вдячності і любові солдатам війни, сивим фронтовикам, дітям війни. І цього разу на спільному заході бібліотекарі С. Влезько та І. Бочаловська розповіли про двох поетів-фронтовиків, які народилися 9 та 10 травня 1924 року. Це Булат Окуджава та Юлія Друніна.
 Булат Окуджава… Він стверджував, що його вірші не про війну – вони проти неї. Він визнавав: «Мене поранено війною на все життя й до сих пір я часто бачу у снах загиблих товаришів, згарища домів, розриту воронками землю…» «Я ненавиджу війну», - скаже він згодом. Тільки в строках його пісні до фільму «Білоруський вокзал» є героїчний порив: «А нычне нам нужна одна победа, одна на всех – мы за ценой не постоим…»
 Юлія Друніна – найромантичніша радянська поетеса. Вона прожила життя настільки яскраве та трагічне, що якби її біографія лягла в основу художнього твору – читачі могли б здивуватися, що одне життя може вмістити в себе стільки випробувань, подвигів та почуттів.
 Учасники війни, ветерани… Небагато їх залишилося серед нас… А в нас є наша вдячна пам’ять, є вірші, романи, повісті, оповідання, написані людьми, які знали, що таке війна.






    9 Травня - День Перемоги в бібліотеці



9 мая… Этот день для многих поколений наших сограждан является большим праздником. Праздником Победы, который принёс в дома людей мир и встречу с родными, к сожалению, не со всеми.
Проходят годы, уходят от нас очевидцы и участники Великой войны, некому приходить на встречи с молодёжью… Но остаётся литература: военные мемуары, романы, повести, рассказы, стихи о войне.
Я столько раз видала рукопашный,
                                Раз наяву. И тысячу – во сне.
      Кто говорит, что на войне не страшно,
                                Тот ничего не знает о войне. (Юлия Друнина)
Читая эти произведения, понимаешь, какой ценой досталась нам Победа, и больше начинаешь ценить простую человеческую жизнь. Эти книги ждут своих молодых читателей в библиотеке! Приходите, берите и читайте! Замечательные книги, которые никого не оставят равнодушным.
 Когда мы говорим и думаем о ветеранах войны, мы представляем себе убелённых сединами людей с наградами на груди. Что означают эти награды? А значат они, что молодому солдату пришлось пройти войну, испытать страх и ненависть, набить мозоли от тяжёлых сапог, потерять друзей. А ещё – научиться убивать, узнать, какая она на вкус – кровь… А потом, долго, чуть ли не полжизни стараться забыть то, что познал на войне. И хорошо, если ему всё-таки удалось не озлобиться, не ожесточиться, не очерстветь сердцем. Огромным желанием любого ветерана всегда было уберечь от войны своих детей, внуков, правнуков. Не дай Бог им испытать подобное! Человеку, который не знает войны, легче жить. И становиться гражданином своей страны, и получать профессию, и встретить любовь, и построить свой дом, и родить сыновей-дочерей, и дожить до внуков. На эти важные дела нужна целая жизнь. И её может не хватить, если хотя бы год, месяц или день украдены войной. Ведь каждое мгновение на этой войне может стать последним. Человеку с военными орденами это известно лучше, чем человеку без орденов.

И вообще, человек с орденами всё давно понял про эту жизнь! Она не раз его обманывала, не раз одаривала, не единожды ставила в тупик и сама же подсказывала выход. Человек с орденами по собственному опыту знает: не надо подличать и суетиться, обманывать и предавать. Всё вернётся к тебе же, да ещё ударит по тем, кто в твоих грехах не виноват – по самым дорогим людям, детям и внукам… Любой человек с орденами, встретив мальчишку в военной форме, который отдаёт ему честь, подумает: «Уж лучше пусть он только во дворе играет «в войнушку», надвинув взрослую фуражку с блестящей кокардой. И не надо ему боевых наград! Моих хватит на всех…







  «В сузір’ї слів, і квітів, і зірок» Бібліотека Ім. Лесі Українки м. Білгород-Дністровський в рамках #Національного_тижня_поезії для підо...