Народжені на Різдво:

Василь Симоненко і Василь Стус

Про двох Василів, які народилися в Різдвяні дні, розмовляли з ліцеїстами. Василь Симоненко і Василь Стус. Поети, прямі, чесні,талановиті, безкомпромісні люди. Їм би жити і жити, творити на рідній землі. Але їм обом боліла доля України – тим великим болем, якого нікому не під силу втамувати. Долі їхні схожі. Народження, навчання, бажання змінити на краще життя навкруги. Вони за це боролися. І полягли у тій боротьбі – хоч і кожний по-різному. Народження на Різдво ніби обіцяло їм щасливе життя, а жоден його не отримав. Зате кожен і досі світить у пам’ять свого народу, як провідна Вифлеємська зірка.

https://www.facebook.com/bilhoroddnistrovskyi/videos/717157036586365

Я для тебе горів, український народе!

  8 січня - 85 років з дня народження Василя Симоненка

   22 травня 1962 року в Києві, на вечорі молодих поетів, кожен автор представляв себе аудиторії, розповідав автобіографію. Коли черга дійшла до Василя Симоненка, він сказав:

                              Я українець. Оце і вся моя біографія.

  У 1960 рр. набули великої популярності самвидавні вірші Симоненка. Тематично вони становили сатиру на радянський лад, опис тяжкого життя радянських людей, особливо селянства, викриття жорстокостей радянської деспотії, таврування шовінізму тощо. Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням критики, став на шлях, вказаний Тарасом Шевченком, і увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини ХХ  ст. 1962 року В. Симоненко разом із А. Горською та Л. Танюком виявив місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, у Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. У вересні 1962 року він через непорозуміння потрапив у відділення міліції, де був побитий.

 13 грудня 1963 року Василь Симоненко помер від раку нирок.

http://incognita.day.kyiv.ua/vasil-simonenko.html