Хай свічка пам’яті палає вічно!

26 листопада – День пам’яті жертв голодоморів. В цей день ми згадуємо людей, у яких відібрали Хліб, а це значить відібрали життя. Трагедія українського народу, який помирав від голоду, нікого не залишає байдужим. І завжди у всіх постає питання: як стало таке можливо? Про це дізнаємося із різних історичних документів, досліджень, із спогадів свідків. Страшна правда про винищення нашого народу постає в творах художньої літератури, прозових та поетичних.

Говорили про Голодомор з учнями 7-х класів міського ліцею. Розмова з дітьми про Голодомор завжди важка. Дітям важко уявити : немає хліба в хаті, в загалі нічого немає! Але, все ж таки, надія на порятунок залишалася. Скільки людей врятувалося від смерті завдяки небайдужим поруч, завдяки підтримці інших.

Пам’ятаємо!

 Голодомор: 

                        залишитися людиною

                                                    28.11 – День пам'яті жертв голодомору

                                                           Пекельні цифри і слова 

                                                           У серце б'ють неначе молот. 

                                                           Немов прокляття ожива 

                                                           Рік тридцять другий...

                                                           Голод... Голод... 

                                                           У люті сталінській страшній 

                                                           Тінь смерті шастала по стінах. 

                                                           Сім мільйонів (Боже мій!)

                                                           Недолічилась Україна.

   Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в 1932 -  1933 роках. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у пекельних муках. 

Бібліотекарі познайомили студентів Білгород-Дністровського коледжу природкористування, будівництва та комп'ютерних технологій з книгою "Голодомор в Україні: Одеська область" і творчістю українського письменника-дисидента, автора поеми "Хрест"(про голод в Україні) Миколою Руденко.

      ГОРИТЬ СВІЧА - 

ЯК ПАМ'ЯТЬ, ЯК СЛЬОЗА

До дня пам'яті жертв Голодоморів

Кожного року, в листопадові похмурі дні, ми згадуємо всіх загиблих від Голоду... Згадуємо і розповідаємо слухачам: школярам, студентам, дорослим. Щоб пам'ятали, щоб знали та не забували!

 День пам'яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада на підставі президентських указів 1998 та 2007 років. У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом СРСР.

Поетичний пам'ятник жертвам голоду - поема Миколи Руденко "Хрест", про яку ми розповіли учням міського ліцею.

Хлібом з-за океану

Вам не загоїти рану

Там, де земля вмира.

Думайте!...

Вам пора. (10.11.1976 р.)

     "ИНТЕРЕСНАЯ КНИГА" в библиотеке:

           Дмитрий Гойченко "Красный апокалипсис. Сквозь раскулачивание и голодомор"

 ГОЛОДОМОР: ВИВЧАТИ, ПАМ'ЯТАТИ, ДОСЛІДЖУВАТИ

Наша бібліотека дуже плідно співпрацює з бібліотекою Білгород-Дністровського аграрного технікуму. Теми заходів різні, але завжди актуальні та важливі.

Сьогоднішня наша зустріч була присвячена трагічним сторінкам української історії: Голодомору 1932-1933 років.

Прийняття 28 листопада 2006 року Закону України “Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні”, у якому Голодомор було визнано актом геноциду українського народу, стало важливим етапом в історії нашої держави. І хоча протягом тривалого часу тема Голодомору вже набула свого висвітлення у наукових дослідженнях та на сторінках періодичних видань, а також в художній літературі, вона все ще потребує глибокого вивчення і аналізу, має бути донесена до міжнародного суспільства, а Голодомор 1932-1933 років в Україні має бути визнаний як геноцид на світовому рівні.

Однак перш за все правду про історію свого народу мусимо знати ми самі - українці, незалежно від нашого місцепроживання. І тут не останню роль відіграють бібліотеки.

Колись суворо заборонена тема введена до державних учбових програм освітніх закладів, у навчальні посібники внесено відповідні зміни, тема Голодомору набула широкого висвітлення в засобах масової інформації, а значить, є сподівання, що нове покоління відновленої Української держави зможе не тільки дістати правдиву інформацію, але й дати відповідну оцінку діям, спрямованим проти українського народу.

                                     1933-Й... ПАМ'ЯТАЄМО!!!
В листопадові похмурі дощові дні ми згадуємо загиблих від Голодомору... Про ті події тепер багато розповідають, пишуть, але були часи, коли бабуся тихесенько, прикладаючи палець до губів, говорила про страшний голод та про рідних, які загинули від чужої злої волі...
Ми пам'ятаємо, дізнаємося багато з відкритих матеріалів та розповідаємо про все своїм читачам: дорослим та малим. Щоб знали та не забували...

Історія втілення теми голодомору 1932 - 1933 років в 

українській літературі стала часткою загальної української 

історії, в якій питання історичної правди у радянські часи 

перебували під пильним оком держави, набували 

суб'єктивного забарвлення, а тому замість відображення 

реальних подій створювався міф про радянську дійсність, 

культуру, яку нині влучно визначено як культуру соцреалізму.

Перед випуском у світ твори радянської доби про село, яке перед війною зазнало мільйонних людських втрат і увійшло у війну спустошене, особливо пильно перевірялися цензурою. Однак творча думка митців поверталася в те минуле долями своїх персонажів. І якщо не можна було писати об'єктивно, то закладалася інформація про певні труднощі, які нині розшифровуються як своєрідно закодоване свідчення правди.

У радянській літературі, намагаючись показати труднощі українських хліборобів у 30-ті роки, письменники звертали увагу на те, що люди недоїдають, голодують, вмирають.
На теренах України література з максимальним відображенням трагедії голодомору 1932 - 1933 років починає з'являтися вже в роки перебудови. Оповідання, повісті, що базувалися на автобіографічних спогадах-враженнях, друкуються насамперед у періодичних виданнях, шокуючи читачів щирою правдою.
Вшановуючи пам'ять померлих та усіх, хто зазнав голодомору, українська література художнім словом підтверджує свідчення очевидців, що зафіксовані в документах, показує, якими були ці жахливі роки. Це як контрольне нагадування про осмислення майбутнього України.

                     33-й... Суд історії

(26 листопада – День пам'яті жертв голодоморів)

Голодомор 1932-33 років в Україні  – гуманітарна катастрофа світового масштабу. У центрі Європи, у країні, яку називали «житницею Європи», голодною смертю загинули мільйони хліборобів, вимерли цілі родини, хутори, села. Це був геноцид українського народу, чітко спланований і проведений сталінським режимом. У цінічний, нелюдський спосіб комуністична влада намагалася завдати смертельного удару селянству, як основі української нації, підірвати її сили і назавжди усунути можливість відродження.

В цей день ми згадуємо всіх загиблих від голоду.

                                      Відкрийтесь, небеса!

                                      Зійдіть на землю! 

   Всі українські села, присілки і хутори, 

Повстаньте всі, кому сказали: вмри! 

 Засяйте над планетою, невинні душі! 

Зійдіть на води й суші, 

Збудуйте пам’яті невигасний собор!

 Це 22-й рік.

 Це 33-й рік.

 Це 46-й рік. 

Голодомор... Голодомор... Голодомор...

Бібліотекарі підготували захід для учнів 7-го класу міського ліцею, нашу розповідь підтверджували архівні кіноматеріали, історична та мемуарна література. В бібліотеці за багато років зібрано матеріали періодичних видань на цю тему (тека "Голодомор в Україні"), який  використовується для проведення заходів.

   Презентація книги

«Красный апокалипсис. Сквозь раскулачивание и Голодомор»

                               

Є такі книги, які варто прочитати всім. Саме такою книгою є видання свідчень Дмитра Гойченка. Про це видання розповіли бібліотекарі старшокласникам міського ліцею. 
  Свідчення зсередини , сповідь співучасника тих, хто творив Голодомор. Сповідь щира, правдива, а зміст вражаючий.

Рукописи Дмитра Гойченка(1903-1993), випадково були виявлени 1994 року в емігрантському архіві Сан-Франциско (США), - це унікальні свідчення про страшні часи радянської колективізації та Голодомору в Україні (південно-східні області, Одеса, Київ та Київщина). На відміну від художніх творів Барки чи Багряного, в історичній мемуарній літературі практично не збереглося настільки детальних, як у цій книзі, описів людиноненависницького комуністичного режиму.

 Книга складається з трьох частин, всі вони були написані наприкінці 1940-х – поч. 1950-х років за гарячими слідами пережитого, з використанням записів, дивом винесених із тюрми. Автор цих безцінних свідчень, сам родом із селян, волею долі опинившись у лавах войовничих гнобителів свого стану, робив успішну кар’єру. Належачи до партійно-радянської номенклатури, він володів різнобічною інформацією про становище в суспільстві. Поступово прозріваючи, Гойченко напружено вдивлявся і аналізував побачене й пережити.  Це зробило його мемуари справжньою енциклопедією трагічного українського буття епохи Голодомору.

 Книга надрукована мовою оригіналу. 

 Це єдина книжка, яку видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" свідомо опублікувало в Україні російською мовою. Щоб прочитали й ті, хто ще до нині зманює Україну в «комуністичний рай».

                 ХЛІБНА ГІЛЬЙОТИНА

                                      УРОК ІСТОРИЧНОЇ ПАМ'ЯТІ

Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію – Голодний Мор, який забрав життя мільйонів наших земляків. Жорстокість Голодомору полягає передусім у тому, що голод не був наслідком стихійного лиха, посухи або неврожаю, він став результатом навмисної політики більшовицького режиму. Шляхом насильницького вилучення продовольства, блокади сіл та цілих районів, заборони виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій супроти незгодних тоталітарна система створила для українців умови, які були несумісні з життям.

 Жертви Голодомору обчислюються мільйонами. За оцінками істориків і демографів, кількість прямих і непрямих втрат населення України становить понад 10 млн. осіб. Втілення політики тоталітарного режиму досягло апогею взимку і навесні 1933 року, коли щоденно від голоду гинули десятки тисяч ні в чому не винних людей.

 В пам’ять про них наш захід. Бібліотекарі розповідали молоді про страхітливі події тих років. Про величезну кількість безвинно загиблих українців: стариків, жінок, дітей. Для яких ніколи не буде синього неба, яскравого сонця і теплого хлібця.

  Страшна трагедія ніколи не повинна повторитися, про неї не повинні забувати!