БЕЗ ПРАВА НА ЗАБУТТЯ

8 травня - День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Вперше з часів завершення найкривавішої війни в історії людства ми святкуємо День перемоги над нацизмом саме 8 травня - у день капітуляції нацистської Німеччини.

                НЕТЛІННА ПАМ'ЯТЬ СЕРЦЯ
       година історичної пам'яті в бібліотеці
                    Підвівсь і впав...У теплих ще очах
                          Відбивсь Дніпро і обрис міста Кия...
                          Текли піски, допоки не закрили
                          Вузький окоп. Траву посіяв Час.
                          Уже давно відковані плуги,
                          Цвітуть жита, до школи йдуть хлоп'ята.
                          А він, обнявши рідні береги,-
                          Не випуска з правиці автомата.
                          Вже з каски виросли волошкі голубі,
                          Із дула піднялися мирні маки,
                          А він не чув, що травень дав відбій,
                         Він день і ніч продовжує атаку.
                         Пливе земля на хвилях солов'їв,
                         Тече Дніпро у веснянім огромі,
                         А в нього - бій, за нашу пам'ять бій,
                        Щоб не було ніколи Невідомих.
                                                                            Борис Чіп

Як історики, так і психологи одностайні: людство здатне пам'ятати, співпереживати і безпосередньо вчитися на уроках пережитого впродовж трьох-читирьох поколінь. Тобто доки поруч ті, що пережили вікопомну подію. Далі - вона , звісно, не підлягає забуттю, проте відходить в історію, вчитися в якої здатний, на жаль, не кожний...
Цими травневими днями ми відмічаємо 74-річницю Великої Перемоги - воїстину всенародне свято. Свято Перемоги в найжорстокішій і найкровопролитнішій з війн за всю історію існування людства. Її жертвами стали понад 50 мільйонів людей, своїм чорним крилом вона зачепила кожну родину. Чи достойно ми несемо естафету пам'яті предків, чи засвоїли уроки Великої Перемоги, чи здатні зробити висновки з історичних подій? 
Про це розмовляли бібліотекарі з учнями 9-го класу ЗОШ №4 під час години історичної пам'яті "Нетлінна пам'ять поколінь"

ДІДУСЮ, Я ТЕБЕ ПАМ'ЯТАЮ...

(9 травня - День ПЕРЕМОГИ)

Людина Перемоги. Скільки йому тепер років? Тому, хто ще залишився? Скільки б не було - 73 роки він прожив з Перемогою. Ці роки він повинен був відчувати та розуміти себе переможцем. Відчував? Розумів? Після того, першого 9 Травня? Після Парада Перемоги? Після того, як взяв шинель та прийшов додому?..Чим взагалі можна відплатити за Перемогу, ціну якої ніхто не назначав? 

Їй віддавали життя та молодість, коханих і друзів. Та не заради самої Перемоги. А щоб не було війни!

Молитва покоління, загубившего десятки мільйонів непрожитих життів.

Відплатити можна тільки збереженням ПАМ'ЯТІ.

Я ПАМ'ЯТАЮ ТЕБЕ, ДІДУСЮ!

  Пам'ятаємо!!!

(зустріч з ветеранами та дітьми війни)

Бібліотека ім. Лесі Українки давно співпрацює з Білгород-Дністровським відділенням Благодійного фонду «Хесед Шаарей Ціон». Працівники фонду надають допомогу ветеранам війни, дітям війни, проводять різні культурні та освітні заходи для підопічних. А працівники бібліотеки ім. Лесі Українки із задоволенням кожного разу відкликаються на запрошення прийняти участь в спільних заходах. Оскільки захід проходив в дні святкування Великої Перемоги, звісно, що торкнулися саме цієї теми, адже в ці дні згадують події минулої війни, крокують рідними вулицями до обелісків Слави. Бо саме тут, у мить мовчазного єднання з полеглими за рідну землю, в пам’яті оживає пережите. А в нашій душі піднімається гаряча хвиля вдячності і любові солдатам війни, сивим фронтовикам, дітям війни. І цього разу на спільному заході бібліотекарі С. Влезько та І. Бочаловська розповіли про двох поетів-фронтовиків, які народилися 9 та 10 травня 1924 року. Це Булат Окуджава та Юлія Друніна.

 Булат Окуджава… Він стверджував, що його вірші не про війну – вони проти неї. Він визнавав: «Мене поранено війною на все життя й до сих пір я часто бачу у снах загиблих товаришів, згарища домів, розриту воронками землю…» «Я ненавиджу війну», - скаже він згодом. Тільки в строках його пісні до фільму «Білоруський вокзал» є героїчний порив: «А нычне нам нужна одна победа, одна на всех – мы за ценой не постоим…»

 Юлія Друніна – найромантичніша радянська поетеса. Вона прожила життя настільки яскраве та трагічне, що якби її біографія лягла в основу художнього твору – читачі могли б здивуватися, що одне життя може вмістити в себе стільки випробувань, подвигів та почуттів.

 Учасники війни, ветерани… Небагато їх залишилося серед нас… А в нас є наша вдячна пам’ять, є вірші, романи, повісті, оповідання, написані людьми, які знали, що таке війна.

    9 Травня - День Перемоги в бібліотеці

9 мая… Этот день для многих поколений наших сограждан является большим праздником. Праздником Победы, который принёс в дома людей мир и встречу с родными, к сожалению, не со всеми.

Проходят годы, уходят от нас очевидцы и участники Великой войны, некому приходить на встречи с молодёжью… Но остаётся литература: военные мемуары, романы, повести, рассказы, стихи о войне.

Я столько раз видала рукопашный,

                                Раз наяву. И тысячу – во сне.

      Кто говорит, что на войне не страшно,

                                Тот ничего не знает о войне. (Юлия Друнина)

Читая эти произведения, понимаешь, какой ценой досталась нам Победа, и больше начинаешь ценить простую человеческую жизнь. Эти книги ждут своих молодых читателей в библиотеке! Приходите, берите и читайте! Замечательные книги, которые никого не оставят равнодушным.

 Когда мы говорим и думаем о ветеранах войны, мы представляем себе убелённых сединами людей с наградами на груди. Что означают эти награды? А значат они, что молодому солдату пришлось пройти войну, испытать страх и ненависть, набить мозоли от тяжёлых сапог, потерять друзей. А ещё – научиться убивать, узнать, какая она на вкус – кровь… А потом, долго, чуть ли не полжизни стараться забыть то, что познал на войне. И хорошо, если ему всё-таки удалось не озлобиться, не ожесточиться, не очерстветь сердцем. Огромным желанием любого ветерана всегда было уберечь от войны своих детей, внуков, правнуков. Не дай Бог им испытать подобное! Человеку, который не знает войны, легче жить. И становиться гражданином своей страны, и получать профессию, и встретить любовь, и построить свой дом, и родить сыновей-дочерей, и дожить до внуков. На эти важные дела нужна целая жизнь. И её может не хватить, если хотя бы год, месяц или день украдены войной. Ведь каждое мгновение на этой войне может стать последним. Человеку с военными орденами это известно лучше, чем человеку без орденов.

И вообще, человек с орденами всё давно понял про эту жизнь! Она не раз его обманывала, не раз одаривала, не единожды ставила в тупик и сама же подсказывала выход. Человек с орденами по собственному опыту знает: не надо подличать и суетиться, обманывать и предавать. Всё вернётся к тебе же, да ещё ударит по тем, кто в твоих грехах не виноват – по самым дорогим людям, детям и внукам… Любой человек с орденами, встретив мальчишку в военной форме, который отдаёт ему честь, подумает: «Уж лучше пусть он только во дворе играет «в войнушку», надвинув взрослую фуражку с блестящей кокардой. И не надо ему боевых наград! Моих хватит на всех…