Немеркнучі Крути   

історико-патріотична година

Крути, 29 січня 1918 року… Символ героїзму та відданості українських юнаків.

Бій під Крутами - трагічна і важлива подія в історії нашої країни, яка нагадує про боротьбу за незалежність України. 

З метою виховання поваги до історичного минулого українського народу бібліотекарі бібліотеки-філії ім. Лесі Українки разом зі старшими класами ліцею «Лідер» вшанували пам’ять на історико-патріотичній годині «Немеркнучі Крути».

Бій під Крутами назавжди закарбувався у пам’яті українського народу, як символ патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.

 Герої нашої історії

29 січня в Україні відзначають річницю бою під Крутами, який для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність, прикладом для сучасних захисників України, як успішно боротися проти численного ворога.

Бій під Крутами був оборонною операцією, яка зупинила на кілька днів наступ переважних сил ворога. Ця битва символізує патріотизм, стійкість і самопожертву української молоді в боротьбі за державність.

У Крутах вирішувалася доля молодої української держави. Кілька сотень відважних юнаків та чоловіків зробили свій вибір – виступили проти російської військової агресії, стали на захист України. Вони були різного походження: діти селян, робітників, священників; військові, студенти, гімназисти. Хтось мав бойовий вишкіл, а хтось уперше взяв до рук зброю. Але всі вони розуміли головне – Україна потребує їхнього чину.

Крути – символ боротьби за незалежність України у ХХ і ХХІ століттях. Подвиг крутянців, як і всіх Героїв визвольних змагань, став прикладом для захисників України в сучасній російсько-українській війні. Прикметно, що сміливість і жертовність крутянців порівнюють зі сміливістю та витривалістю оборонців Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут у публіцистиці часто називають «першими кіборгами».

Матеріали бібліотечної книжкової виставки знайомлять користувачів з історичною подією.

БІЙ ПІД КРУТАМИ. ПАМ'ЯТЬ  

29 січня - День пам'яті полеглих у бою під Крутами

 Сьогодні ми говорили про молодих хлопців, які  вели бій біля станції Крути 29 січня 1918 року. Завідуюча бібліотекою Влезько Світлана разом з учнями 11-го класу Білгород-Дністровського академічного ліцею перегорнули сторінки історії і опинилися в вирі подій.

   Бій під Крутами. Окрема сторінка української історії, виведена кривавим чорнилом. Героїчний подвиг юнаків, які не мали особливої військової підготовки, які грудьми встали на захист батьківщини. Події 29 січня 1918 року, що відбулися на залізничній станції «Крути», в 130 кілометрах від Києва, обросли міфами. Свого часу радянська історіографія замовчувала цю сторінку минулого. Наприклад, в енциклопедичному виданні «Великий жовтень і громадянська війна в Україні» автори всього лише написали, що в січні 1918 року біля станції Крути йшли запеклі бої між радянськими частинами і військами української буржуазно-націоналістичної контрреволюції. З. Тільки в роки незалежності України історикам вдалося розповісти світові правдиву хроніку героїчного подвигу молодих патріотів.

                    І СУМ, І БІЛЬ, І ВІЧНА СЛАВА! - 
  історичний нарис про події під Крутами
   Бібліотекарі підготували та провели заходи для різних вікових категорій слухачів (студенти Білгород-Дністровського коледжу природокористування, будівництва та комп'ютерних технологій(2-й курс), учні 8-го класу ЗОШ №11, учні міського ліцею- 8-в клас, 5-а клас та 5-в клас)  про бій під Крутами 

     Утворення Української Народної Республіки (ІІІ-й Універсал 20.11.1917) та проголошення її незалежності (IV-й Універсал 22.01.1918) створили шанс для національно-визвольних змагань та відновлення втраченої державності. Однак умови були вкрай несприятливі: викликана війною розруха та хаос сприяли поширенню облудних більшовицьких ідей серед значної частини населення. Мали місце серйозні прорахунки керівництва молодої держави у сфері військового будівництва. Але головною загрозою була політика Радянської Росії, яка не могла змиритися з існуванням самостійної України.

 Бій під Крутами є епізодом радянсько-української війни, яка розпочалася наприкінці грудня 1917 року. Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 біля залізничної станції Крути (між Бахмачем та Ніжином). Українські сили під командуванням сотника Аверкія Гончаренка нараховували близько 1000 осіб та складалися з старшин та курсантів старших курсів 1-ої Київської військової школи ім. Б.Хмельницького, що мали бойовий досвід набутий на фронтах Першої світової війни, 115–130 осіб першої сотні Студентського куреня та були озброєні 16 кулеметами та залізничною платформою з гарматою. До них приєдналися добровольці з Вільного козацтва («Курінь смерті»).

  Перша сотня Студентського куреня складалася із студентів Київського університету Св. Володимира, Українського народного університету та учнів старших класів гімназії ім.Кирило-Мефодіївського братства Києва. Командир – старшина Андрій Омельченко.

Очевидно, що основну роль в бою відіграли бійці Київської військової школи ім. Б.Хмельницького – майбутні кадрові офіцери, багато з яких мали бойовий досвід на полях Першої світової війни (як і деякі бійці Студентського куреня).

Більшовицькі сили в районі Крут нараховували близько 6 тис. солдатів та балтійських матросів. У бою безпосередню участь взяли до 3 тис. осіб.

 Втрати українців становили за різними даними від 80 до 100 загиблих (у т.ч. й страчених після бою студентів), більшовиків – не менше 300 вбитих. На думку дослідників, загальні втрати росіян могли складати до 1500 убитих, поранених.

Бій закінчився організованим відступом українських частин на потязі. При цьому, ймовірно, українські війська, відступаючи, забрали з собою тіла своїх товаришів та поранених (поховань в районі місця бою не виявлено).

У полон до більшовиків під час бою потрапили 7 поранених студентів, які були відправлені до Харкова. Ще 27 студентів під час відступу у темряві потрапили до рук більшовиків. Розлючені великими втратами «червоні» катували і стратили студентів. Гімназист Пипський перед розстрілом почав співати гімн «Ще не вмерла Україна», інші студенти його підтримали. Тіла страчених були поховані місцевим священиком на кладовищі с.Печі. Пізніше їх було з почестями перепоховано на Аскольдовій могилі у Києві.

                         
                  СОБОРНА УКРАЇНА
                    Історична панорама

Наші бібліотекарі знову зустрілися з колективом Випасненської дитячої музичної школи, учнівським та педагогічним. Теми зустрічі: День Соборності. 100-річчя бою під Крутами. Ми вдячні за увагу, розуміння. Школа чудова! 

Історичні події і факти трактуємо відповідно до їхньої значущості та впливу на подальшу перспективу розвитку, намагаємось знайти відповіді на запитання, що їх ставить сьогоднішнє життя. Отже, відзначаючи 99-ліття проголошення Акта злуки, передусім прагнемо зрозуміти, чому молода держава, що йшла до возз’єднання і незалежності кілька століть, будучи роз’єднаною кордонами двох імперій, попри тріумфальну перемогу (а возз’єднання УНР і ЗУНР у 1919 році – серйозна перемога), не зуміла скористатися зі свого шансу. Про перебіг подій майже сторічної давнини розповіла бібліотекар Бочоловська Ірина Іванівна.

29 січня 2018 року – 100 років бою під Крутами.

 Учасники подій під Крутами боронили свою землю, захищали проголошену 22 січня того ж року IV Універсалом Центральної Ради незалежну Україну.

Бачу їх – високих і русявих,

Зовсім інших, не таких, як ми,-

Пристрасників висоти і слави,

Ненависників тюрми і тьми.

Молода держава народжувалася в буремні дні революції, що почалася 1917 року. Постійні зміни, неспокій надавали панорамі українського життя строкатості. В суспільстві одночасно проявлялися як великі людські чесноти, так і підла ницість. З одного боку – справжній вияв ентузіазму, мужності, жертовності, розуму, стійкості, віри та любові, а з іншого – самолюбство, фальш, амбіції, депресія, підступність, слабодухість.  Про ці події чимало написано: це й поетичні присвяти, і мемуари, й інші публікації, в яких знаходимо різні оцінки того, що сталося тієї січневої днини 1918 року. Але в будь-якому разі ці події залишаться в національній пам’яті і як взірець героїзму для нащадків, і як засторога проти безтурботності перед загрозою для країни.

             Дзвони пам'яті: "Бій під Крутами":
                    історична виставка-подорож

Матеріали виставки розповідають про події, які сталися під Крутами в січні 1918 року.

                 Історична довідка.

На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ. Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради. 24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Оборона цього міста є однією з героїчних і маловідомих сторінок в історії визвольної боротьби українського народу. Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина. Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало від 420 до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi. Впродовж усього дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами загальною чисельністю (за твердженням більшості джерел) понад 3000 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією. Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві. За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70– 100 загиблих. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстрiляних студентiв i гімназистів. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти унiверситету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило- Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу). Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами були значними, сягали тільки вбитими 300 воякiв. Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест- Литовський мир, що de-facto означав міжнародне визнання української незалежності