До дня народження Лесі Українки

25 лютого – день народження Лесі Українки. В цьому році ми відзначаємо 145-ту річницю. І вже стало доброю традицією у кінці лютого вшановувати  пам’ять поетеси.

 Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона ввійшла в свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. Здійснений нею життєвий і творчий подвиг прилучив Лесю до когорти сильних духом.

Бібліотека запросила учнів 4-го класу на літературно-театралізоване свято «Довго щирими сими словами до людей промовлятиму я…». Дітлахи дізналися  про дитинство поетеси, про багатство творчості Лесі Українки. Політична, пейзажна, психологічна лірика, оповідання, новели, нариси, драматичні твори, переклади з інших мов, казки. Не кожен великий письменник володіє даром писати для маленьких. А Леся Українка – прекрасна дитяча письменниця. Всі пам’ятають її щирі і безпосередні дитячі віршики: «Мамо, йде вже зима», «На зеленому горбочку» і багато інших. Вірші покладені на музику і лунають  в виконанні чудових співаків – сестри Тельнюк «Літо красное минуло».

Уривок зі спектаклю по казці «Біда навчить» представили на заході учасники театральної студії «Сонячна посмішка» (керівник Любов Плеванюк).

Колись Леся Українка писала: «Не знаю, чи буде хто з молодшого покоління згадувати коли про мене. Але б я хотіла на те заслужити».

Сьогодні ми з повним правом можемо сказати : Леся Українка того заслужила.

          ПАМ'ЯТІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Герої Небесної Сотні - не звичайні люди, а обрані, бо відстояли найдорожче, що дав Господь людині - життя. Ціною свого. Читаючи про них, розумієш: це активні, світлі люди, своїм способом життя вони міняли світ на краще. Серед них були різні за фахом та освітою, але всі вони були справжніми людьми! А понад усе любили Україну!Година пам'яті, перегляд фільма, знайомство з матеріалами к/в нагадає всім про події осені-зими 2014 року.

 Про дні Майдану нагадують фотографії, статті з газет та журналів, а також книжки. В бібліотеці є дві книги, зі сторінок яких "пахне димом палаючих шин і обпікає вогнем очей, чути грюкіт бруківки і скажений ритм серцебиття".

Андрій Кокотюха "Вогняна зима".

 Події зими 2013-2014 років змінили життя країни та життя кожного українця. В історії нашої держави вони залишаться під назвою Революція Гідності. Новий роман автора - це складна мозаїка емоцій, що вирували і на Майдані, і в Маріїнському парку, і під шоломами бійця "Беркуту". Що ж спільного поміж бізнесменом, студентом, продавцем косметики, тітушкою і беркутівцем? Паспорт громадянина України і те, що за збігом обставин усі вони опинилися у вирі "вогняної" зими? Ні, їх єднає межа "неповернення", адже ті, хто виживе, уже ніколи не будуть такими, як раніше.

Марко Рудневич

  "Я з Небесної Сотні" - це повість молодого письменника. 19-річний студент Макс зі Сміли легко і відверто оповідає просвоє життя - про навчання, однокурсників, родину, про свою кохану дівчину Іванку, яка вчиться в Києві, а батьки хочуть відіслати її на навчання до Франції...

Але стається Майдан, і Макс зі своїм другом-однолітком їде до Києва. Зрештою, це повість про три вирішальні доби на Майдані. Читачі згадають все, ще раз переживуть ті тривожні лютневі дні і, мабуть, будуть плакати, і ще довго пам'ятатимуть простого хлопця зі щирою душею - Макса зі Сміли...

              Английский язык в библиотеке

                    Духовний заповіт Петра Могили.

Митрополит Петро Могила, син молдавського володаря Симеона Могили, був однією з найвизначніших постатей в історії православної Церкви в Україні. Він відмовився від блискучої політичної кар'єри в Польщі, яку йому забезпечували родові зв'язки, широка освіта та вроджена інтелігентність, і присвятив себе служінню Богу. В 1627 р. молодий Петро Могила прийняв чернецтво у Києво-Печерському монастирі і за свої виняткові здібності удостоївся того ж року бути обраним архимандритом цієї давньої святині Української Православної Церкви.

 Петро Могила належить до тих людей, чиї імена символізують відродження нації. Біля витоків прославленої далеко за межами України Києво-Могилянської академії поряд з іншими культурними діячами XVII ст. стоїть і Петро Симеонович Могила. Величезною є роль П.Могили й у відновленні православного богослов'я, що майже не змінювалося впродовж багатьох століть.

 К/в в бібліотеці розповіла відвідувачам про видатного культурного та духовного діяча.

У відомство православного митрополита Могили перейшли Софійський кафедральний собор у Києві та приписані до нього храми, Видубицький, Михайлівський, Пустинно-Миколаївський монастир і інші монастирі та храми. У 1634 році розпочалося відновлення Софійського собору, яке тривало впродовж десяти років. Митрополит наказав розчистити також з-під землі нашарувань залишки Десятинної церкви, під руїнами якої було віднайдено мощі святого рівноапостольного великого князя Володимира. Петро Могила за свої кошти відновив і стару Церкву Спаса на Берестові, для розпису з якої запросив художників Криту. Ними були також і відновлені Трьохсвятительська Михайлівська церкви Видубицького монастиря.

Важливою ділянкою активності митрополита Могили було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність. Релігійні суперечки контроверсії 17 століття і вимагали чіткого сучасного і викладу основ православної віри. З цією метою у 1640 році Петро Могила скликав собор у Києві, на який запросив світських і духовних осіб, в основному членів братств. Наслідком цього собору стало затвердження й нове видання «Требника» (1646). До церковної історії він увійшов як «Требник Петра Могили» і довгий час служив православному духовенству всієї України, а згодм і Російської імперії. У Требнику були викладені не лише молитви і обряди, до нього були додані пояснення й настанови, як у тому чи іншому випадку слід себе вести та чинити, а також догматичні й обрядові пояснення літургії, написані одним учнів з Могили Тарасієм Земкою. Під керівництвом Петра Могили було видання здійснено перегляд та інших богослужбових книг. Одна з найбільш відомих — це «Служебник» (1629, 1639). На соборі церковному 1642 року в Яссах, у присутності представників Руської, Грецької та Молдавської Церков, було розглянуто, виправлено і схвалено подане українськими богословами «Православне сповідування віри».

Під керівництвом Могили було складено перший православний Катехізис. Для затвердження його у в Яссах 1643 році був скликаний загальноправославний синод. Але оскільки з цього документу розглядом справа зволікалася, Могила видрукував короткий катехизис. Повний катехизис було видано вже після смерті Петра Могили в Європі грецькою, латинською та польською мовами. 1696 року його передрукували в Москві, коли він уже заслужив повагу всіх православних богословів західного світу. Довгий час катехизис Петра Могили виконував роль найповнішого викладу православної віри.

                                           

             Дзвони пам'яті: "Бій під Крутами":
                    історична виставка-подорож

Матеріали виставки розповідають про події, які сталися під Крутами в січні 1918 року.

                 Історична довідка.

На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ. Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради. 24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Оборона цього міста є однією з героїчних і маловідомих сторінок в історії визвольної боротьби українського народу. Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина. Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало від 420 до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi. Впродовж усього дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами загальною чисельністю (за твердженням більшості джерел) понад 3000 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією. Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві. За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70– 100 загиблих. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстрiляних студентiв i гімназистів. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти унiверситету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило- Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу). Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами були значними, сягали тільки вбитими 300 воякiв. Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест- Литовський мир, що de-facto означав міжнародне визнання української незалежності

              Дітлахи з дитячого садочку 

          починають Новий рік з бібліотеки...

Вихованці дитячого садочку №5 є дуже частими гостями в нашій бібліотеці. Хоча майже жоден з них ще не вміє читати, але їм дуже подобаються яскраві книжки та журнали, і вони полюбляють слухати чарівні казки та веселі історії, які їм читають вголос вихователі, батьки та бібліотекарі. Їх приваблює книжка! Потрібно зберегти цю дитячу любов та повагу до книжки та читання. Це наше завдання!

                З НОВИМ РОКОМ ТА
                             РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!

                 Ми ялинку прикрашали,
                 З кухні пахли пироги.
                 Свічечки на гілки стали
                Аж до зіроньки з фольги!

                Сніг пушинками кружляє,
                Біле міряє шитво.
                Раз на рік таке буває:
                Свято! Сніг! Зима! Різдво.