середа, 10 лютого 2021 р.

                                              Дороги Афганістану

                               історична година

15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. 

Бібліотекарі завітали до Білгород-Дністровського територіального центру соціального обслуговування напередодні пам’ятної дати для того, щоб разом з підопічними згадати і  вшанувати пам’ять воїнів-інтернаціоналістів афганської війни.

 Офіційно афганська війна тривала з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року. 

Афганська війна належить до тих подій 20-го століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою»  новітньої історії.

 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали - «Мамо, я живий...».  

Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. Роки що пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.

Афганська війна… Брудна, неоголошена.… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика…

 Наша зустріч -- данина пам'яті всім, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни.    

 Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять.

 

                       Прийдуть до могил й на поля ветерани,

                       З дітьми і онуками завтра прийдуть.

                       В руках немов вогник-тюльпани,

                       Афганські події у серці печуть…

                       Як важко змиритись, повірити долі,

                       Дивитись на сірий похмурий граніт.

                       Наплакалась мати-Вкраїна доволі!

                       Кажу, щоб почув увесь світ…

 

















неділя, 7 лютого 2021 р.


СКІФСЬКИЙ СТЕП БОРИСА МОЗОЛЕВСЬКОГО

4 лютого - 85 років з дня народження українського археолога і поета, дослідника скіфської старовини. 

Студенти Білгород-Дністровського коледжу природокористування, будівництва та комп'ютерних технологій дізналися з розповіді бібліотекаря про українського ученого-археолога, який завдяки своєму відкриттю став відомим у всьому світі. 

Народився Борис Мозолевський 4 лютого 1936 р. у селянській родині на Миколаївщині. Діди й прадіди були розкуркулені. У війну батька забрали до Німеччини, де він і загинув. У сільській школі-семирічці Борис почав писати вірші. Поступив до військово-морського авіаційного училища в Єйську, навчався разом із майбутніми космонавтами СРСР Г. Шоніним і Г. Добровольським. Російською мовою віршував, по мішенях стріляв, долав науку … Училище не закінчив через хрущовську демобілізацію, пов’язану з радикальним скороченням радянської армії (1956). Після демобілізації переїхав до Києва, де дев’ять років працював заводським кочегаром. Кочегар-поет – дитя відлиги, «хрущовського реабілітансу»…Одночасно він здобував освіту на заочному відділенні історико-філософського факультету Київського університету. У цей час Борис Мозолевський відкрив у собі Україну, хоч знав ціну «українського» питання, але самоідентифікація відбулася – і до останку писав українською:

Світе мій щирий, який ти чистий!
Світе прозорий, який ти гожий!
Хочеться ноги в росу вмочити
І цілувати ув очі рожі.

Сяй і слався, наш добрий світе,
Небо своє прихили над нами!
Ми твої паростки, ми твої діти,-
Будьмо ж не пасинками, а синами!

21 червня 1971 року, час – 14:30 – найважливіша дата у житті Бориса Мозолевського. Під час археологічних досліджень Товстої Могили зроблено найсенсаційнішу знахідку ХХ століття – багате скіфське поховання, серед скарбів якого була золота скіфська пектораль. Нагрудна прикраса скіфського царя IV ст. до н.е. 30,6 см у діаметрі, виконана із золота 958 проби, вага 1148 грамів. Її вартість обрахувати неможливо. Найбільше відкриття археології ХХ століття, «поема золотого сонячного сяйва», якому передували 35 років непростого життя непосидючого упертюха-мандрівника, поета, шукача пригод «на свою… голову». Вражає сміливість українців-упертюхів! Знаючи, що відкриття такого рівня осідають у музеях митрополії, Борис Мозолевський, надягнувши на шию вишукану прикрасу філігранної грецької роботи, чудо «мікромініатюрної» ювелірної техніки, 1150-грамовий шматок чистого золота, зверху – засмальцьовану стару тілогрійку, привіз її до Києва.
Після розкопок Товстої Могили Борис Мозолевський став одним із найавторитетніших дослідників скіфських курганів. Він блискуче захистив кандидатську дисертацію; тема якої – скарби з Товстої Могили. Із 1986 року і до кінця життя Борис Мозолевський працював завідувачем відділу, потім – сектору скіфської археології Інституту археології НАНУ.














понеділок, 1 лютого 2021 р.

  ПРО  СОБОРНІСТЬ і КРУТИ 

в бібліотеці

Бібліотекарі підготували для учнів 10-х класів міського ліцею розповідь про підготовку та підписання Акта Злуки і про події під Крутами. Відеосюжети чередували з бібліографічним оглядом тематичної цікавої літератури.

  22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. 









вівторок, 29 грудня 2020 р.

         І ще трошечки подарунків в цьому році!

              Любі читачі, ми чекаємо на вас!






ДЖОЗЕФ КІПЛІНГ
30 грудня - 155 років з дня народження

   Джозеф Радьярд Кіплінг- англійський поет та письменник. Наймолодший лауреат Нобелівської премії з літератури.

Народився 30 грудня 1865 в Бомбеї. Коли йому виповнилося 6 років, його відправили в Англію. В 1878 році Кіплінг вступив до військової школи. У 1882 році повернувся в Індію, де працював у місцевій газеті. Згодом написав дитячу казку «Книга джунглів», завдяки якій здобув славу письменника.

У 1886 році почали публікувати його перші оповідання.

Подорожував, відвідав Ранґун, Сінґапур, Гонконґ і Японію, об’їздив Америку від узбережжя до узбережжя, був у Південній Африці, Австралії, Новій Зеландії.

У 1907 році отримав Нобелівську премію з літератури.

Помер Кіплінгу 1936 році.







 



ДЖЕЙН ОСТІН:
реалізм, почуття і талант

 Джейн Остін(16 грудня 1775 — 18 липня 1817) — англійська письменниця, предтеча реалізму в англійській літературі, сатирик, писала так звані романи моралі . Її книги є визнаними шедеврами, які поєднують в собі простоту сюжету, глибоке психологічне проникнення в душі героїв і іронічний, м'який, істинно «англійський» гумор.

 Усі романи Остін були опубліковані в 1811 — 1818 pp., чотири з них побачили світ за життя письменниці, два — посмертно. До ранніх належать романи "Почуття і чуттєвість"("Sense and Sensibility"), "Гордість і упередження" ("Pride and Prejudice"), "Нортенґерське абатство" І "Northanger Abbey"); до пізніших — "Менсфілд-парк"("Mansfield Park"), "Емма" ("Emma") та "Доказирозуму" ("Persuasion"). Останньою прижиттєвою публікацією був роман "Емма ". У 1818 р. вийшли друком "Нортенґерське абатство" і "Докази розуму". Вдосконалення художньої майстерності Остін виявилося в поглибленні психологізму. Кожен роман складається з образків родинного життя людей, що належали до "середньої" верстви англійського суспільства. Продовжуючи традиції С. Річардсона, Г. Філдінґа, Л. Стерна, Остін розвиває форми звичаєвого роману, відображаючи в конкретних ситуаціях повсякденності явища суспільної значущості (мораль, виховання, грошові проблеми, ведення господарства, вади та чесноти). Остін створила галерею соціальних типів, використовуючи сатиричні прийоми зображення, не плекаючи ілюзій стосовно своїх героїв, оскільки щоразу вона писала про життя, яке знала зі свого власного досвіду. У неї пильне око, тонка спостережливість, майстерність оповідача.

 







ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ЧИТАЧІВ

Знайомтесь: акварельні роботи Юлії Шарапової

 






  Нові книжки вже в бібліотеці! За перемогу в акції співпраці бібліотек із Видавництво «Видавництво» отримали відзнаку і 30 книжок в подару...