СВІТ ПРАВДИ ЗАСВІТИТЬ

До дня народження та дня пам'яті Тараса Григоровича Шевченка

Шевченкове слово... Саме воно всіх об'єднувало і згуртовувало в єдиний народ. Двісті п'ять разів натрапляємо на слово "Україна" в Кобзарі, який робить Україну відчутною на дотик серця. Тарасове слово так глибоко проникає в нашу душу, що хоч-не-хоч, але мусимо перейнятися величчю та болем національної гордості, якщо хоч краплину маємо в собі людської гідності. Воно вивертає наше єство, струшуючи з нього все те, що перешкоджає чистими очима дивитися на світ Божий. Бачити в ньому одвіку мудре і прекрасне, полюбити це знову і знову. Його слово обдаровує тим, від чого стаєш людянішим і сміливішим. Змушує бути іншим, бодай трохи кращим, аніж цього хоче зашкарубла наша совість. (за Юрієм Николишиним- українським письменником, фотографом, видавцем, кандидатом економічних наук, громадським діячем)

 Край любові, сонця, моря

          до 90-річчя створення Одеської області 

Краєзнавча мозаїка

 На карті Одеська область своїм силуетом нагадує стрімку чайку, ліве крило якої немовби сягає до сонця, а праве купається в Дунаї. Хвилі Чорного моря б’ють у груди білокрилого птаха…

 27 лютого Одеській області – 90 років. Разом зі студентами Білгород-Дністровського будівельного ліцею бібліотекар читального залу Ірина Бочоловська вирушила в подорож рідним краєм, щоб ще більше дізнатися про природу Одещини та людей, які тут живуть.

 33,3 тисячі квадратних кілометрів – площа нашої області.

 Це найбільша область в Україні. Вона навіть більша за деякі країни у світі.

 Одеська область – колоритний та унікальний регіон. А все завдяки тому, що тут колись оселилися різні народи: українці, болгари, молдавани, росіяни, євреї, гагаузи, поляки,, греки, німці та багато інших.  Наші пращури разом орали і сіяли на цих землях, будували міста і села.

 В Одеські області:

7 адміністративних центрів, 19 міст, 33 селища міського типу, 1122 села і 91 громада.

 Найбільше місто – Одеса. Інші великі міста: Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Чорноморськ, Подільськ.

 

Рідне слово – тая м’ята, материнка, рута...

                                                       Поетична година

                               (21лютого – Міжнародний день рідної мови)              

Мова народу – то найсвятіше його багатство, найцінніше надбання. Мова – це найважливіший, найбагатший, найміцніший засіб зв’язку в одне історичне ціле минулих, сучасних і майбутніх поколінь народу; це яскрава ознака життєдіяльності нації і держави, вона згуртовує певні корінні етнічні групи в єдину націю.

 Про Міжнародний день рідної мови розмовляла  сьогодні зі студентами Білгород-Дністровського коледжу природокористування, будівництва і комп’ютерних технологій завідувачка бібліотеки-філії Світлана Влезько.

   У  1999 році Генеральна конференція ЮНЕСКО на ХХХ сесії проголосила Міжнародний день рідної мови 21 лютого. У цей день люди нагадують один одному, що треба берегти і любити рідну мову, а також поважати мови інших народів. Зараз у світі  люди говорять  близько 7000-ми мов, але половина з них знаходяться під загрозою зникнення. Загалом за всю історію людства за даними мовознавців з лінгвістичної карти планети зникло 150 тисяч мов! Втрата мови – це втрата самобутності!  Без мови немає нації, без нації не існує держави.

 Для кожного народу його мова наймиліша і найдорожча.  Незважаючи на те, що народи, які проживають на території однієї держави, тісно пов’язані, вони, як правило, зберігають свої національні традиції у побуті, поведінці, роботі. Але найважливіше – це збереження мовних традицій. В Україні живуть представники багатьох національностей, в нашій Одеській області живуть люди майже 100 націй та народів! Живуть в мирі та спокої, в повазі один до одного!

Студенти слухали бібліотекаря, обмінювалися думками, слухали сучасні естрадні пісні в виконанні  представників різних націй і на різних мовах.

 Добре, що юнаки та дівчата розуміють важливість рідної мови та поваги до інших мов і народів.

                                                 СЛОВОГРАЙ

               21 лютого – Міжнародний день рідної мови

 Скільки на землі мов? Скільки народів – стільки й мов. Учені вважають, що на нашій планеті близько трьох тисяч мов і лише близько тридцяти мов використовує більшість людей на землі.  Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англійська, третє – російська, далі – мова хінді (Індія) та іспанська.

  Українська мова посідає почесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей. Для кожного народу своя мова – найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучістю – одна з найкращих.

Бібліотекар 1 категорії Марія Райнова підготувала та провела інтелектуально-розважальну гру  «Словограй» для дівчаток та хлопчаків 3-го класу Білгород-Дністровської школи №4.

 Мета заходу: донести до дітей красу і багатство української мови, збагатити словниковий запас, виховувати глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, традицій, бажання берегти свою національну культуру, бути патріотами своєї держави.

 Весь захід пройшов в ігровій формі з  використанням фольклорного матеріалу: загадки, прислів’я та приказки, чистомовки, коротенькі вірші. Вони подарували маленьким читачам  учасникам гри і бібліотекарю чимало приємних хвилин.  

 Афганський щоденник

15 лютого українці відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Учням 6-б класу Білгород-Дністровського академічного ліцею Світлана Влезько – завідуюча бібліотекою-філією ім. Лесі Українки розповідала про афганську війну (1979-1989 рр.), в якій прийняв участь обмежений контингент радянських військ.

АФГАНІСТАН…У брежнєвську добу в лексикон людей чорним тавром впеклося це, як постріл із-за рогу, слово. Для тисяч українських родин воно назавжди стало грізним знаменням біди, символом невгамовних душевних мук і невтішного горя.

Офіційно афганська війна тривала з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року.

15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали -- «Мамо, я живий...».

Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. Вони б були добрими майстрами, вчителями, лікарями, юристами, науковцями… Але чужа війна відібрала у них таку можливість.. Не повернулися вони додому…

Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. Більше 33 років, що пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.

Афганська війна… Брудна, неоголошена.… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика…

Наша сьогоднішня зустріч з учнями міського ліцею - данина пам'яті всім, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни, яка тривала у два рази довше, ніж Велика Вітчизняна.

Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти.

Довго замовчували афганську війну. Дозували правду про героїв і втрати. Навіть плакати над могилами не дозволяли. Скупилися на ордена. Потім ця війна прорвалася віршами й піснями -- трагічними, світлими й мужніми. Не професіоналізмом вони коштовні, а насамперед, щирістю й проникливістю:

Хто ж відповість?

Як захлинався бій останній

І ущухав вогонь атак,

Упав юнак в Афганістані –

Двадцятирічний мій земляк.

Упав, з очей спадали зорі,

Темніла неба пелена…

О, Боже мій, що тільки творить

Людьми придумана війна!

Війна - це дуже страшно! Вона не потрібна нікому!

         ДОВІДКОВО-БІБЛІОГРАФІЧНИЙ 

                   АППАРАТ БІБЛІОТЕКИ 

             ДОПОМАГАЄ СТУДЕНТАМ

   Бібліотечний урок для студентів Білгород-Дністровського будівельного ліцею провела завідуюча бібліотекою-філією ім. Лесі Українки Світлана Влезько.

   Довідково-бібліографічний апарат бібліотеки (ДБА) – це комплекс взаємопов'язаних і доповнюючих один одного частин, призначених для багатоаспектного відображення і розкриття фонду бібліотеки, забезпечення читачів потрібною їм інформацією і сприяння професійній бібліотечно-бібліографічній діяльності.

 Якість ДБА визначає рівень всієї роботи бібліотеки, в першу чергу бібліографічної. В нашій бібліотеці він традиційний і відображає видання і публікації за всіма галузями знань і забезпечує інформацією про них всіх читачів.

   ДБА складається з трьох основних частин:
• алфавітний та систематичний каталоги;
• системи картотек;
• довідково-бібліографічного фонду.

  Призначення каталогів полягає в тому, щоб розкрити фонд в різних аспектах – за видами документів, за прізвищем автора і назвами, за змістом та іншими ознаками з урахуванням приналежності видань до певного підрозділу бібліотеки (читального залу, абонементу і т. д.).

Картотеки у складі традиційного ДБА грають істотну роль, так як в них зосереджений багатющий запас різноманітної інформації. Бібліотеки формують систему картотек з урахуванням своєї специфіки і можливостей.

В нашій бібліотеці ведуться:
•систематична картотека статей (СКС);
• тематичні картотеки;
• краєзнавча картотека.

 Студенти на практиці познайомилися з систематичною картотекою статей та краєзнавчою картотекою. Матеріали краєзнавства викликали особливу зацікавленність, адже дівчата - майбутні екскурсоводи. Їм дуже потрібно засвоїти навики пошуку інформації, необхідних матеріалів для свого навчання, написання курсових робіт та диплому. 

 «Моя любове, я перед тобою…»

14 лютого – День Святого Валентина і День закоханих

Поети називають дивною отрутою, дивною хворобою почуття, яке водить сонце і світила, має неземну силу. Може викликати і незначну суперечку, і справжню війну. Кажуть, «коли б ніс Клеопатри був трошки коротшим, то й обрис світу став би іншим». Не будь такою досконалою краса Елени Прекрасної, то, можливо, не впала б древня Троя. Ім’я цьому почуттю – кохання.

Про свято романтичного кохання, відданості сердечних почуттів сьогодні бібліотекарі говорили із студентами Білгород-Дністровського коледжу природокористування, будівництва та комп’ютерних технологій.

Витоки свята достеменно простежуються до європейського пізнього середньовіччя. Традиція надсилати в цей день коханим, нареченим, подружжю символічні подарунки й записки з романтичними віршами відома з 13-14 століття на теренах Англії та Франції, пізніше вона занесена емігрантами з Європи у Новий Світ. У США свято широко відзначають з другої половини 18 століття. З кінця 20 століття воно поширилося в різних країнах світу, зокрема й в Україні.

Бібліотекарі познайомили дівчат і хлопців з поетичними творами українських авторів про кохання. Лунали вірші Ліни Костенко, Василя Симоненко, Бориса Олійника, Світлани Йовенко.

Наприкінці нашої зустрічі запропонували слухачам пройти тестування і дізнатися багато цікавого про себе. Це викликало інтерес!