"ИНТЕРЕСНАЯ КНИГА" в библиотеке:
                     ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ

  До 180-річчя з дня народження автора Гімну України, видатного вченого-етнографа, фольклориста, правознавця, журналіста, просвітницького діяча.

Видатний педагог Софія Русова подала у своїх споминах класичний портрет великого етнографа й громадського діяча, щирого друга й чудової людини: «Ось стоїть переді мною могутня постать Павла Чубинського, організатора Південно-західного відділу Імператорського Географічного Товариства. Високий, чорнявий, з чорними очима, з густими бровами, низьким гучним голосом, з владними рухами, високим чолом, тип організатора, який добре знає те, що організує, вміє володіти людьми і провадить свою справу через усі перешкоди. Ні постійні переслідування уряду, ні заслання до Архангельської губернії не змогли охолодити його відданосте Україні. Він так хотів у ті глухі часи виявити всю багату індивідуальність її народу, всю красу її фольклору!».

Павло Чубинський був чудовим етнографом-збирачем. Він умів влучно спостерігати народний звичай, схоплюючи його істотні риси, вислухати й записати пісню і казку, зібрати статистичні дані, розшукати на місці знаючих людей і надати своїй роботі цінність і багатосторонність. Безсумнівний організаторський талант, що вмів визначити план роботи, вибрати виконавців і довести до кінця складну справу.

Славетний етнограф Федір Вовк, називаючи Павла Платоновича своїм другом і вчителем, писав: «П.П. Чубинський, зі всіма його достоїнствами й недоліками був, без сумніву, надзвичайно великою постаттю, яку за інших умов чекала б набагато видатніша історична роль. Але в нього як нібито й не було усвідомлення своєї переваги над багатьма іншими, і при всьому своєму бурхливому темпераменті він був по суті напрочуд скромний і невибагливий. І ніколи не виявляв претензій на який-небудь авторитаризм. Це ще одна симпатична риса для характеристики його високого суспільного значення, яке не забудеться Україною ніколи».

У 1865 році саме Чубинський був головним організатором вшанування столітнього ювілею Михайла Ломоносова, провів успішний збір коштів на влаштування в селі Курострівці Холмогорського повіту школи ім. Ломоносова й на заснування стипендії імені вченого в Архангельській гімназії. На урочистостях в Архангельську Павло Чубинський виголосив палку промову, підкресливши наукові заслуги Ломоносова.

Займаючись науковою діяльністю, Павло Платонович продовжував складати пісні і вірші. 1871 року в друкарні губернського управління в Києві виходить єдина збірка віршів Павла Чубинського під назвою «Сопілка Павлуся» - чотирнадцять оригінальних пісень і шість перекладів.

Класик української літератури Михайло Старицький увічнив Павла Чубинського, який був порадником у всіх його перших літературно-сценічних творах, в образі героя п'єси «Не судилось» («Панське болото») Павла Чубаня.

Відомо, що Павло Чубинський брав участь в аматорських виставах, виконуючи роль Возного в «Наталці Полтавці». А коли Павло Платонович служив у Городищі давнього Черкаського повіту на цукроварні Яхненка і Симиренка, то співав там у хорі, влаштовував вечірки, бали з музикою, вистави, в яких і сам брав участь.

У Київському музеї Миколи Лисенка зберігається картуш, на якому вгорі зображено творців першої української опери «Різдвяна ніч»: Микола Лисенко (композитор), Михайло Старицький (автор лібрето і режисер), Павло Чубинський (також режисер і консультант з етнографічних питань).

https://www.facebook.com/bilhoroddnistrovskyi/videos/1863548487084339/