літературно-поетична година
Літературний захід ми присвятили материнській, жіночій долі, а краще недолі у творчості Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка, бо образ нещасної, закріпаченої жінки поет носив, "неначе цвяшок, у серце вбитий".
Для Шевченка доля жінки-кріпачки була не лише суспільною, а й особистою трагедією. Його матір ще "молодую у могилу нужда та праця положила", рідні сестри поневірялись на панщині. І це була доля всіх нещасних українських жінок, що "німі на панщину ідуть".
Немає у світовій літературі іншого поета, який би так ніжно, з любов'ю оспівав жінку-матір, берегиню, продовжувачку роду. Його невмируще:
Врага не буде, супостата!
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на Землі,-
стало святим ідеалом для багатьох поколінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Помни: слово - не воробей!