ГОЛОДОМОР: ВИВЧАТИ, ПАМ'ЯТАТИ, ДОСЛІДЖУВАТИ

Наша бібліотека дуже плідно співпрацює з бібліотекою Білгород-Дністровського аграрного технікуму. Теми заходів різні, але завжди актуальні та важливі.

Сьогоднішня наша зустріч була присвячена трагічним сторінкам української історії: Голодомору 1932-1933 років.

Прийняття 28 листопада 2006 року Закону України “Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні”, у якому Голодомор було визнано актом геноциду українського народу, стало важливим етапом в історії нашої держави. І хоча протягом тривалого часу тема Голодомору вже набула свого висвітлення у наукових дослідженнях та на сторінках періодичних видань, а також в художній літературі, вона все ще потребує глибокого вивчення і аналізу, має бути донесена до міжнародного суспільства, а Голодомор 1932-1933 років в Україні має бути визнаний як геноцид на світовому рівні.

Однак перш за все правду про історію свого народу мусимо знати ми самі - українці, незалежно від нашого місцепроживання. І тут не останню роль відіграють бібліотеки.

Колись суворо заборонена тема введена до державних учбових програм освітніх закладів, у навчальні посібники внесено відповідні зміни, тема Голодомору набула широкого висвітлення в засобах масової інформації, а значить, є сподівання, що нове покоління відновленої Української держави зможе не тільки дістати правдиву інформацію, але й дати відповідну оцінку діям, спрямованим проти українського народу.

                                     1933-Й... ПАМ'ЯТАЄМО!!!
В листопадові похмурі дощові дні ми згадуємо загиблих від Голодомору... Про ті події тепер багато розповідають, пишуть, але були часи, коли бабуся тихесенько, прикладаючи палець до губів, говорила про страшний голод та про рідних, які загинули від чужої злої волі...
Ми пам'ятаємо, дізнаємося багато з відкритих матеріалів та розповідаємо про все своїм читачам: дорослим та малим. Щоб знали та не забували...

Історія втілення теми голодомору 1932 - 1933 років в 

українській літературі стала часткою загальної української 

історії, в якій питання історичної правди у радянські часи 

перебували під пильним оком держави, набували 

суб'єктивного забарвлення, а тому замість відображення 

реальних подій створювався міф про радянську дійсність, 

культуру, яку нині влучно визначено як культуру соцреалізму.

Перед випуском у світ твори радянської доби про село, яке перед війною зазнало мільйонних людських втрат і увійшло у війну спустошене, особливо пильно перевірялися цензурою. Однак творча думка митців поверталася в те минуле долями своїх персонажів. І якщо не можна було писати об'єктивно, то закладалася інформація про певні труднощі, які нині розшифровуються як своєрідно закодоване свідчення правди.

У радянській літературі, намагаючись показати труднощі українських хліборобів у 30-ті роки, письменники звертали увагу на те, що люди недоїдають, голодують, вмирають.
На теренах України література з максимальним відображенням трагедії голодомору 1932 - 1933 років починає з'являтися вже в роки перебудови. Оповідання, повісті, що базувалися на автобіографічних спогадах-враженнях, друкуються насамперед у періодичних виданнях, шокуючи читачів щирою правдою.
Вшановуючи пам'ять померлих та усіх, хто зазнав голодомору, українська література художнім словом підтверджує свідчення очевидців, що зафіксовані в документах, показує, якими були ці жахливі роки. Це як контрольне нагадування про осмислення майбутнього України.

«Чарівниця із Швеції» - Астрід Ліндгрен 

Бібліотекарі міської бібліотеки ім. Лесі Українки разом з учнями шостого класу міського ліцею провели чудову літературну годину, під час якої діти дізналися багато цікавого про «чарівницю із Швеції» - дитячу письменницю Астрід  Ліндгрен, якій виповнилося в листопаді  110 років.

Усі ми родом зі свого дитинства. Астрід Ліндгрен – ідеальна ілюстрація цієї максими. Власне дитинство вона все життя згадувала майже як втрачений і так ніколи не повернений рай, казку, що закінчившись, стала початком для багатьох інших казок, написаних пізніше…

Феєричне дитинство Астрід було сповнене нескінчених ігор, розваг, пригод – часто ризикованих («Головне – щоб весело!»). Любов до лазіння по деревах Астрід пронесла до похилого віку – і казала, долаючи чергове дерево: «Закон Мойсеїв, слава Богу, лазити по деревах бабцям не забороняє».

 Навіть сухі цифри, рясно розсипані по біографії Астрід Ліндгрен, створюють враження «звичайного дива». Вона одержувала по 150 листів на день (іноді взагалі цілі мішки) від дітей з усієї планети – і часто ці послання були адресовані «Швеція, Стоггольм, Карлсону» або «Дівчинці Пеппі Довгапанчосі». Її книги перекладено 85 мовами,і кажуть, якщо весь наклад книжок Астрід Ліндгрен скласти у вертикальний стос, то він буде вищий за Ейфелеву вежу у 175 разів.

 Письменниця прожила велике життя. Залишив після себе свої унікальні казкові твори, які читали, читають і будуть читати мільйони дітей у всьому світі. Але найкращою казкою було її життя: потужний сплав реальності і фантастики.

 Про життя Астрід Ліндгрен, її книжки, фільми, спектаклі та анімаційні фільми за творами письменниці розповідали бібліотекарі. Під час заходу діти переглянули перший фільм про пригоди Еміля із Льоніберги,  прийняли участь в вікторині за твором «Малий та Карлсон, який живе на даху» і отримали заохочувальні призи. Відбулася серйозна розмова з учнями про значення творчості письменниці та про потребу як найбільше читати.

           ЖИТТЄВЕ КРЕДО - УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО

9 листопада - День української писемності та мови

Кожного року ми відмічаємо свято рідної мови, а повинні, напевно, кожного дня. 

 Прислухаємося: з ранку до вечора навколо нас звучить мова. Ми так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання мови. Ми чуємо її лише тоді, коли вона звернена до нас безпосередньо.

 А тепер припустимо на хвилинку, що мови нашої - та й інших мов на землі - ще нема.

 Якою б була земля? Якими були б ми?

 Важко навіть сказати, скільки людей протягом століть доклали своїх зусиль, щоб сьогодні ми з вами могли писати й читати. Наша мова належить до високорозвинених мов світу.

 Ми з вами одержали у спадок сучасну літературну українську мову - багату, розвинену, гнучку. Нею можна висловити все: від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень і оповідань.

 Тож не шкодуймо часу й зусиль для вивчення мови. Мова - наш вірний друг і помічник протягом усього життя. 

 Матеріали, які представлені на книжковій виставці в бібліотеці допоможуть вам в цьому. Це енциклопедичні та довідкові видання, різноманітні словники та посібники, серед яких "Етимологічно-семантичний словник української мови" Івана Огієнка у 3-х томах.