«У Петербурзі він був українцем…»

 2 лютого – 210 р. від дня народження 

Євгена Павловича Гребінки (1812- 1848 рр.)

Українська літературна громадськість нині складає шану Євгенові Павловичу Гребінці – письменникові, який належав до когорти митців, що збагатили українську літературу неповторними джерелами красного письменства.

Євген Павлович прожив всього лише 36 років, половина яких була віддана літературі.

Він одним з перших звернув увагу на Т. Шевченка, підтримав матеріально, брав безпосередню участь в організації його викупу з кріпацтва.

Саме Є. Гребінка стояв біля колиски першого «Кобзаря» Т. Шевченка.

Письменник свято вірив, що  його рідна Україна буде навік благословенна: « У піднебессі летіла одна біла хмаринка - це Ангел Божий… Зупинилась хмаринка над Україною…, з посмішкою подивився ангел на прекрасну сторону і радісна сльоза скотилася з його вій: зашуміла сльоза в повітрі і розсипалася на Україну свіжим, теплим дощем…»

Розповідь про життя та творчість письменника: 

 https://www.facebook.com/bilhoroddnistrovskyi/videos/613930263007194

                                      Нова книга в бібліотеці!

   Наша бібліотека отримала чудовий подарунок від видавництва "АССА" - "І в мене був свій рідний край. Хрестоматія української діаспорної літератури". 

    Дякуємо щиро! І запевняємо, що про цю книгу дізнається велика кількість читачів і вона буде багатьом із них корисна!  

 Хрестоматія презентує творчість письменників української діаспори для дітей. Це вірші, легенди, оповідання, повісті, а також короткі відомості про їх авторів. Теми творів дуже важливі: патріотизм, збереження національної пам'яті та традицій, віра, набуття досвіду й знань, пізнання рідного краю і відкриття чужого, невідомого світу.

БІЙ ПІД КРУТАМИ. ПАМ'ЯТЬ  

29 січня - День пам'яті полеглих у бою під Крутами

 Сьогодні ми говорили про молодих хлопців, які  вели бій біля станції Крути 29 січня 1918 року. Завідуюча бібліотекою Влезько Світлана разом з учнями 11-го класу Білгород-Дністровського академічного ліцею перегорнули сторінки історії і опинилися в вирі подій.

   Бій під Крутами. Окрема сторінка української історії, виведена кривавим чорнилом. Героїчний подвиг юнаків, які не мали особливої військової підготовки, які грудьми встали на захист батьківщини. Події 29 січня 1918 року, що відбулися на залізничній станції «Крути», в 130 кілометрах від Києва, обросли міфами. Свого часу радянська історіографія замовчувала цю сторінку минулого. Наприклад, в енциклопедичному виданні «Великий жовтень і громадянська війна в Україні» автори всього лише написали, що в січні 1918 року біля станції Крути йшли запеклі бої між радянськими частинами і військами української буржуазно-націоналістичної контрреволюції. З. Тільки в роки незалежності України історикам вдалося розповісти світові правдиву хроніку героїчного подвигу молодих патріотів.

МЕРТВІ НЕ ПРОСТЯТЬ, ЖИВІ НЕ ЗАБУДУТЬ!

27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

 Бібліотекар читального залу Бочоловська Ірина провела годину-реквієм  для студентів Білгород-Дністровського коледжу природокористування, будівництва та комп'ютерних технологій до Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту.

  Голокост позначає систематичне, переслідування і вбивство шести мільйонів євреїв, що його вчинив офіційно та за допомогою державної бюрократії нацистський режим і колабораціоністи. Голокост — слово грецького походження, що означає «всеспалення». Нацисти, які прийшли до влади в Німеччині в січні 1933 року, вважали, що німці належали до «вищої раси», ніж інші народи, і що євреї, котрих вони вважали «меншовартими», були чужинцями та становили загрозу для так званої німецької расової спільноти.

 У часи Голокосту німецькі органи влади переслідували й інші етнічні групи через їхню гадану расову та біологічну меншовартість: ромів, людей з інвалідністю та представників слов’янських народів. Інші групи зазнавали переслідувань на політичних, ідеологічних і поведінкових підставах.

 На 1933 рік єврейське населення Європи становило понад дев’ять мільйонів. Більшість європейських євреїв жили в країнах, що їх нацистська Німеччина згодом окупувала або на які чинила вплив під час Другої світової війни. До 1945 року німці та їхні колабораціоністи вбили близько дві третини європейських євреїв, здійснюючи  так зване «остаточне розв’язання єврейського питання» - нацистської політику знищення євреїв у Європі.

 Нацисти вважали євреїв головною небезпекою для Німеччини. Хоча євреї були головними жертвами нацистського расизму, серед інших жертв також були роми й люди з психічними або фізичними вадами. Нацисти вбили близько 200 000 ромів та щонайменше 250 000 пацієнтів із психічними або фізичними вадами, здебільшого німців, що перебували у спеціальних установах, у рамках так званої програми «евтаназії».

 Мірою того, як нацистська тиранія ширилася Європою, німці та колабораціоністи переслідували та вбили мільйони інших людей. Від двох до трьох мільйонів радянських військовополонених було вбито чи померло від голоду, хвороб, недбалого або жорстокого поводження. Німці переслідували неєврейську польську інтелігенцію, а також убили мільйони польських і радянських цивільних або перемістили їх для примусової праці в Німеччину чи в окуповану Польщу, де ці люди працювали і часто гинули в жалюгідних умовах.

  Службовці німецької поліції переслідували тисячі політичних опонентів (зокрема комуністів, соціалістів і профспілкових діячів) та релігійних дисидентів (як-от Свідків Єгови). Багато з цих осіб загинули внаслідок ув’язнення та жорстокого поводження.

  Після Голокосту багато з тих, хто вижив, знайшли притулок у таборах для переміщених осіб, якими керували союзні держави. З 1948 по 1951 рік майже 700 000 євреїв емігрували до Ізраїлю, зокрема 136 000 осіб, переміщених з Європи. Решта переміщених євреїв емігрували до Сполучених Штатів та інших країн. Останній табір для переміщених євреїв закрився 1957 року.

    Злочини, вчинені під час Голокосту, спустошили більшість європейських єврейських громад і повністю знищили сотні єврейських громад в окупованій Східній Європі.

За матеріалами:

https://encyclopedia.ushmm.org/content/uk/article/introduction-to-the-holocaust

 

 

Володимир Висоцький: 

знайомий і незнайомий  

літературно-музична вітальня

Володимир Семенович Висоцький — знакова постать свого часу, поет, актор і автор пісень. Він був кумиром мільйонів в нашій країні і досі його пісні знають і люблять.

Ким же був насправді Володимир Висоцький? Більш за все? Актором? Поетом? Співаком? Трудно відповісти.

 Але ми спробували це зробити. Засідання музичної вітальні в Білгород-Дністровському міському територіальному центрі соціального обслуговування зібрало шанувальників творчості Володимира Семеновича Висоцького. Захід пройшов в теплій та дружній атмосфері.

 Завідувач бібліотеки Світлана Влезько розповідала про життя та творчість поета, актора, співака. Юрій Жемчугов та його ансамбль «Колорит» виконували пісні кумира. І кожен присутній намагався зрозуміти: ким же  він був?

  Перш за все він був особистістю. Явищем. І цьому факту  докази не потрібні.

Висоцький продовжує своє життя. Його пісні лунають. Разом з пароплавами вони пересікають океани та моря нашої планети. Разом з літаками піднімаються в небо. Кращі пісні Володимира Висоцького для життя. Вони – друзі для людей. В піснях є те, що підтримує в важкі часи: невичерпна сила, непоказна ніжність і розмах людської душі.

  А ще в них є пам’ять. Пам’ять  пройдених доріг і років, які промчали.

                                 СЛАВЕТНІ ІМЕНА УКРАЇНИ   

                         22 січня - День Соборності України

 Щороку 22-го січня в Україні святкують День Соборності. Історичним підґрунтям цієї дати стало проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося у 1919 році, і було ще одним проявом віковічного прагнення українців до своєї незалежності.

     В Білгород-Дністровському міському територіальному центрі соціального обслуговування співробітники бібліотеки Світлана Влезько та Ірина Бочоловська познайомили підопічних з історією підготовки Акту злуки, перебігом подій на Софійському майдані в Києві 22 січня 1919 року та розповіли про людину, яка безпосередньо приймала участь в підготовці свята об'єднання - Іваном Івановичем Огієнко - українським науковцем, єпископом, митрополитом, політичним, громадським і церковним діячем, мовознавцем, лексикографом, істориком церкви, педагогом.

 

https://www.facebook.com/bilhoroddnistrovskyi/videos/688849115469791

                                          Україна – ти моя молитво!

                                     Усний журнал до Дня Соборності України

                                     Я співаю про тебе, прекрасна країно,

                                Де хлібами духмяними вкриті поля,

                               І про шлях твій до волі, моя Україно,

                              Незалежна та славна слов'янська земля!

  Сьогодні, 22 січня 2022 року, в Україні відзначають одне з найважливіших державних свят, роль якого в історії країни важко переоцінити, – День Соборності України.

 Офіційно святкувати День соборності почали лише у 1999 році після указу президента Леоніда Кучми. Щорічно в цей день відзначають важливу історичну подію, що відбулася в 1919 році – проголошення Акту злуки Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки. Також цього дня згадують підписання Четвертого Універсалу Центральної Ради. Це сталося роком раніше – 22 січня 1918 року. Цим документом проголошувалася повна незалежність УНР.

  Оскільки це свято пов’язане з процесом об’єднання українських земель, заходи, що проводяться 22 січня, покликані відобразити саме його. Мабуть, найбільш знаковий з таких відбувся в 1990 році і отримав назву «Живий ланцюг». Тоді люди вишикувалися «ланцюгом» від Києва до Львова та Івано-Франківська. За різними оцінками, участь у такій акції взяли до трьох мільйонів людей.

  Про свято Злуки бібліотекар читального залу Бочоловська Ірина Іванівна розповіла учням Білгород-Дністровського академічного ліцею (9-й та 10-й класи).

З Днем Соборності, держава,

Будь багата, щира, жвава.

Хай народ тебе цінує,

Зберігає та шанує!

З величезним святом, люди,

Хай країна добра буде.

Мир панує та завзяття,

Хай цвіте країна, браття!

 

Водохреще – свято Богоявлення

 Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща. 

  Про свято розмовляли з підопічними Білгород-Дністровського міського територіального центру соціального обслуговування.

   Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег - з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята — Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець — в голосі, Син Божий — у плоті, Дух Святий — у вигляді голуба.

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

У давнину ще за тиждень перед Водохрещам парубоча громада прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».

В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. До речі, за народними прикметами, якщо  На Водохреща день ясний — хліба будуть чисті, а якщо похмурий — буде у хлібі повно «сажки»;Іде лапатий сніг — на врожай. Якщо похмуро — хліба буде вдосталь. Якщо зоряна ніч — вродяться горіхи та ягоди.