Рідне слово – тая м’ята, материнка, рута...

                                                       Поетична година

                               (21лютого – Міжнародний день рідної мови)              

Мова народу – то найсвятіше його багатство, найцінніше надбання. Мова – це найважливіший, найбагатший, найміцніший засіб зв’язку в одне історичне ціле минулих, сучасних і майбутніх поколінь народу; це яскрава ознака життєдіяльності нації і держави, вона згуртовує певні корінні етнічні групи в єдину націю.

 Про Міжнародний день рідної мови розмовляла  сьогодні зі студентами Білгород-Дністровського коледжу природокористування, будівництва і комп’ютерних технологій завідувачка бібліотеки-філії Світлана Влезько.

   У  1999 році Генеральна конференція ЮНЕСКО на ХХХ сесії проголосила Міжнародний день рідної мови 21 лютого. У цей день люди нагадують один одному, що треба берегти і любити рідну мову, а також поважати мови інших народів. Зараз у світі  люди говорять  близько 7000-ми мов, але половина з них знаходяться під загрозою зникнення. Загалом за всю історію людства за даними мовознавців з лінгвістичної карти планети зникло 150 тисяч мов! Втрата мови – це втрата самобутності!  Без мови немає нації, без нації не існує держави.

 Для кожного народу його мова наймиліша і найдорожча.  Незважаючи на те, що народи, які проживають на території однієї держави, тісно пов’язані, вони, як правило, зберігають свої національні традиції у побуті, поведінці, роботі. Але найважливіше – це збереження мовних традицій. В Україні живуть представники багатьох національностей, в нашій Одеській області живуть люди майже 100 націй та народів! Живуть в мирі та спокої, в повазі один до одного!

Студенти слухали бібліотекаря, обмінювалися думками, слухали сучасні естрадні пісні в виконанні  представників різних націй і на різних мовах.

 Добре, що юнаки та дівчата розуміють важливість рідної мови та поваги до інших мов і народів.

                                                 СЛОВОГРАЙ

               21 лютого – Міжнародний день рідної мови

 Скільки на землі мов? Скільки народів – стільки й мов. Учені вважають, що на нашій планеті близько трьох тисяч мов і лише близько тридцяти мов використовує більшість людей на землі.  Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англійська, третє – російська, далі – мова хінді (Індія) та іспанська.

  Українська мова посідає почесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей. Для кожного народу своя мова – найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучістю – одна з найкращих.

Бібліотекар 1 категорії Марія Райнова підготувала та провела інтелектуально-розважальну гру  «Словограй» для дівчаток та хлопчаків 3-го класу Білгород-Дністровської школи №4.

 Мета заходу: донести до дітей красу і багатство української мови, збагатити словниковий запас, виховувати глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, традицій, бажання берегти свою національну культуру, бути патріотами своєї держави.

 Весь захід пройшов в ігровій формі з  використанням фольклорного матеріалу: загадки, прислів’я та приказки, чистомовки, коротенькі вірші. Вони подарували маленьким читачам  учасникам гри і бібліотекарю чимало приємних хвилин.  

 Афганський щоденник

15 лютого українці відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Учням 6-б класу Білгород-Дністровського академічного ліцею Світлана Влезько – завідуюча бібліотекою-філією ім. Лесі Українки розповідала про афганську війну (1979-1989 рр.), в якій прийняв участь обмежений контингент радянських військ.

АФГАНІСТАН…У брежнєвську добу в лексикон людей чорним тавром впеклося це, як постріл із-за рогу, слово. Для тисяч українських родин воно назавжди стало грізним знаменням біди, символом невгамовних душевних мук і невтішного горя.

Офіційно афганська війна тривала з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року.

15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, службовців. Важкий, сумний підсумок. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали -- «Мамо, я живий...».

Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. Вони б були добрими майстрами, вчителями, лікарями, юристами, науковцями… Але чужа війна відібрала у них таку можливість.. Не повернулися вони додому…

Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. Більше 33 років, що пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.

Афганська війна… Брудна, неоголошена.… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика…

Наша сьогоднішня зустріч з учнями міського ліцею - данина пам'яті всім, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни, яка тривала у два рази довше, ніж Велика Вітчизняна.

Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти.

Довго замовчували афганську війну. Дозували правду про героїв і втрати. Навіть плакати над могилами не дозволяли. Скупилися на ордена. Потім ця війна прорвалася віршами й піснями -- трагічними, світлими й мужніми. Не професіоналізмом вони коштовні, а насамперед, щирістю й проникливістю:

Хто ж відповість?

Як захлинався бій останній

І ущухав вогонь атак,

Упав юнак в Афганістані –

Двадцятирічний мій земляк.

Упав, з очей спадали зорі,

Темніла неба пелена…

О, Боже мій, що тільки творить

Людьми придумана війна!

Війна - це дуже страшно! Вона не потрібна нікому!

         ДОВІДКОВО-БІБЛІОГРАФІЧНИЙ 

                   АППАРАТ БІБЛІОТЕКИ 

             ДОПОМАГАЄ СТУДЕНТАМ

   Бібліотечний урок для студентів Білгород-Дністровського будівельного ліцею провела завідуюча бібліотекою-філією ім. Лесі Українки Світлана Влезько.

   Довідково-бібліографічний апарат бібліотеки (ДБА) – це комплекс взаємопов'язаних і доповнюючих один одного частин, призначених для багатоаспектного відображення і розкриття фонду бібліотеки, забезпечення читачів потрібною їм інформацією і сприяння професійній бібліотечно-бібліографічній діяльності.

 Якість ДБА визначає рівень всієї роботи бібліотеки, в першу чергу бібліографічної. В нашій бібліотеці він традиційний і відображає видання і публікації за всіма галузями знань і забезпечує інформацією про них всіх читачів.

   ДБА складається з трьох основних частин:
• алфавітний та систематичний каталоги;
• системи картотек;
• довідково-бібліографічного фонду.

  Призначення каталогів полягає в тому, щоб розкрити фонд в різних аспектах – за видами документів, за прізвищем автора і назвами, за змістом та іншими ознаками з урахуванням приналежності видань до певного підрозділу бібліотеки (читального залу, абонементу і т. д.).

Картотеки у складі традиційного ДБА грають істотну роль, так як в них зосереджений багатющий запас різноманітної інформації. Бібліотеки формують систему картотек з урахуванням своєї специфіки і можливостей.

В нашій бібліотеці ведуться:
•систематична картотека статей (СКС);
• тематичні картотеки;
• краєзнавча картотека.

 Студенти на практиці познайомилися з систематичною картотекою статей та краєзнавчою картотекою. Матеріали краєзнавства викликали особливу зацікавленність, адже дівчата - майбутні екскурсоводи. Їм дуже потрібно засвоїти навики пошуку інформації, необхідних матеріалів для свого навчання, написання курсових робіт та диплому. 

 «Моя любове, я перед тобою…»

14 лютого – День Святого Валентина і День закоханих

Поети називають дивною отрутою, дивною хворобою почуття, яке водить сонце і світила, має неземну силу. Може викликати і незначну суперечку, і справжню війну. Кажуть, «коли б ніс Клеопатри був трошки коротшим, то й обрис світу став би іншим». Не будь такою досконалою краса Елени Прекрасної, то, можливо, не впала б древня Троя. Ім’я цьому почуттю – кохання.

Про свято романтичного кохання, відданості сердечних почуттів сьогодні бібліотекарі говорили із студентами Білгород-Дністровського коледжу природокористування, будівництва та комп’ютерних технологій.

Витоки свята достеменно простежуються до європейського пізнього середньовіччя. Традиція надсилати в цей день коханим, нареченим, подружжю символічні подарунки й записки з романтичними віршами відома з 13-14 століття на теренах Англії та Франції, пізніше вона занесена емігрантами з Європи у Новий Світ. У США свято широко відзначають з другої половини 18 століття. З кінця 20 століття воно поширилося в різних країнах світу, зокрема й в Україні.

Бібліотекарі познайомили дівчат і хлопців з поетичними творами українських авторів про кохання. Лунали вірші Ліни Костенко, Василя Симоненко, Бориса Олійника, Світлани Йовенко.

Наприкінці нашої зустрічі запропонували слухачам пройти тестування і дізнатися багато цікавого про себе. Це викликало інтерес!

     ЛЮДИНА, ЯКА ВИГАДАЛА РІЗДВО

     Чарльз Діккенс:  210 років з дня народження

7 лютого – 210 років виповнюється  Чарльзу Діккенсу –англійському письменнику, автору «Різдвяної історії», «Пригод Олівера Твіста», «Девіда Коперфільда», «Великих сподівань» та багатьох інших книг, без яких ми сьогодні не уявляємо скарбниці літературної класики. Пропонуємо завітати до нашої бібліотеки та переглянути матеріали книжкової виставки, які допоможуть вам познайомитися з особистістю письменника, обрати для читання цікаву книгу, а ще дізнатися маловідомі цікаві факти про життя автора.

19 цікавих фактів про Чарльза Діккенса

·         Чарльз Діккенс (1812-1870) – письменник, романіст, прозаїк, нарисовець і соціальний критик.

·         Ще за життя Діккенс був найбільш популярним англомовним редактором.

·         У Чарльза було 7 братів і сестер.

·         Цікавий факт, що Діккенс почав працювати з 11 років. Першим місцем, куди він влаштувався був завод з виробництва вакси.

·         Коли майбутньому письменникові виповнилося 12 років, його батька посадили за ґрати за борги. Відповідно до британського законодавства того часу, разом з боржником висновку повинна була піддаватися і його дружина.

·         Перші роботи Чарльза Діккенса були надруковані в місцевих газетах. Вони представляли собою нариси на тему соціального становища дрібної буржуазії.

·         Чи знаєте ви, що Чарльз Діккенс був ще й талановитим читцем? Він заробляв солідні суми грошей за читання власних творів.

·         В честь Діккенса названий кратер на Меркурії.

·         За словами сучасників, літератор нерідко впадав у транс. Причому це могло статися будь-коли та будь-де.

·         В кінці 20 століття портрет Діккенса зображувався на англійській грошовій купюрі номіналом в 10 фунтів.

·         Одного разу Чарльз Діккенс зізнався, що коли він описує в книзі якихось героїв, в той момент вони знаходяться поруч з ним. Більш того, літератор нібито навіть чує їх голоси.

·         Цікавий факт, що Діккенс багаторазово зазнавав таке явище, як дежавю. У подібних випадках він починав гарячково смикати поля свого капелюха. Внаслідок цього йому доводилося досить часто міняти головні убори. В результаті Чарльз вирішив зовсім перестати носити капелюхи.

·         Коли Діккенсу ввижалося, ніби поруч з ним знаходяться привиди, він вирушав на прогулянки по міських вулицях і проспектах. До речі, гуляв він частенько.

·         За своє життя письменник видав масу нарисів, а також опублікував 16 романів і 3 збірки оповідань.

·         Цікаво, що у своєму заповіті Діккенс просив не ставити йому пам’ятників. Тим не менш, сьогодні монументи на честь літератора можна побачити в Америці, Австралії та Росії.

·         За мотивами творів Чарльза Діккенса було екранізовано 180 фільмів, телесеріалів і мультфільмів.

·         Діккенс був забобонною людиною. Наприклад, він вірив, що п’ятниця була самим «щасливим» днем у тижні. Крім цього до всіх предметів він доторкався по 3 рази, а лягав спати завжди головою на північ.

·         Черговий дивиною Діккенса була звичка робити 3 ковтки гарячої води через кожні 50 написаних рядків.

За матеріалами: http://riara.com.ua/tsikavi-fakty-pro-charlza-dikkensa/

ТАЛАНТ ЗАЛИШАТИСЯ ЛЮДИНОЮ

2 лютого - 100 років з дня народження Павла Івановича Нанієва - 

письменника, журналіста,

краєзнавця

В нашому місті напевно кожна людина бачила, тримала в руках або гортала цю невеличку книжицю - "Белгород-Днестровский". ЇЇ написала людина, яка щиро закохалася в наше місто,  будувала його і цікаво розповідала про давню історію.

В бібліотеці є ще декілька книжок Павла Івановича: "Днестровский лиман", "Белгород-Днестровская крепость", а також історичний роман "Тричі продана" (розповідь про Софію Потоцьку).

Твори Нанієва Павла Івановича не втрачають своєї популярності до сьогодні, їх читають, переписують уривки і завжди дякують за цікавий матеріал.