КАЗКОВА ФЕЄРІЯ В БІБЛІОТЕЦІ
В День Святого Миколая, в нашій бібліотеці відбулося чарівне дійство - чудова казка, яка розповіла малюкам-глядачам про пригоди маленьких відьмочок у чарівній країні. Автор - керівник дитячого театру "Сонячна посмішка" - Любов Георгієвна Плеванюк.
У затишному будиночку живуть дві відьми, (не лякайтесь! Останні 200 років вони нікому нічого поганого не зробили!), дві племінниці - маленькі відьмочки, розумний кіт та хазяйновитий домовичок. Поки старші відьми подорожували за кордоном, маленькі відьмочки чаклували! Нові кросівки, сумочка, а ще...! Гаррі Поттер! 
 Наші глядачі були в захваті! Перед ними в чарівних ролях виступали дівчата та хлопці, та як захоплююче та цікаво!
На допомогу Гаррі Поттеру приходить Святий Миколай, він же допомагає маленьким відьмочкам стати звичайними дівчатками. 
  Дякуємо всім чудовим артистам та глядачам! 

   МАЙСТЕР-КЛАС 

ПОДАРУНКИ ДО ЗИМОВИХ СВЯТ

Минулої суботи до бібліотеки поспішали хлопчики та дівчатка, які дуже хотіли навчитися своїми руками робити рідним людям подарунки до свят. Їх надії здійснилися! Кожен мав нагоду під керівництвом бібліотекаря Шарапової Вікторії Вікторівни зробити чудову листівку, гарно прикрасити шишку. А ще, отримати насолоду від своєї праці, спілкування з однолітками та затишної, позитивної атмосфери в бібліотеці.

 ГОЛОДОМОР: ВИВЧАТИ, ПАМ'ЯТАТИ, ДОСЛІДЖУВАТИ

Наша бібліотека дуже плідно співпрацює з бібліотекою Білгород-Дністровського аграрного технікуму. Теми заходів різні, але завжди актуальні та важливі.

Сьогоднішня наша зустріч була присвячена трагічним сторінкам української історії: Голодомору 1932-1933 років.

Прийняття 28 листопада 2006 року Закону України “Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні”, у якому Голодомор було визнано актом геноциду українського народу, стало важливим етапом в історії нашої держави. І хоча протягом тривалого часу тема Голодомору вже набула свого висвітлення у наукових дослідженнях та на сторінках періодичних видань, а також в художній літературі, вона все ще потребує глибокого вивчення і аналізу, має бути донесена до міжнародного суспільства, а Голодомор 1932-1933 років в Україні має бути визнаний як геноцид на світовому рівні.

Однак перш за все правду про історію свого народу мусимо знати ми самі - українці, незалежно від нашого місцепроживання. І тут не останню роль відіграють бібліотеки.

Колись суворо заборонена тема введена до державних учбових програм освітніх закладів, у навчальні посібники внесено відповідні зміни, тема Голодомору набула широкого висвітлення в засобах масової інформації, а значить, є сподівання, що нове покоління відновленої Української держави зможе не тільки дістати правдиву інформацію, але й дати відповідну оцінку діям, спрямованим проти українського народу.

                                     1933-Й... ПАМ'ЯТАЄМО!!!
В листопадові похмурі дощові дні ми згадуємо загиблих від Голодомору... Про ті події тепер багато розповідають, пишуть, але були часи, коли бабуся тихесенько, прикладаючи палець до губів, говорила про страшний голод та про рідних, які загинули від чужої злої волі...
Ми пам'ятаємо, дізнаємося багато з відкритих матеріалів та розповідаємо про все своїм читачам: дорослим та малим. Щоб знали та не забували...

Історія втілення теми голодомору 1932 - 1933 років в 

українській літературі стала часткою загальної української 

історії, в якій питання історичної правди у радянські часи 

перебували під пильним оком держави, набували 

суб'єктивного забарвлення, а тому замість відображення 

реальних подій створювався міф про радянську дійсність, 

культуру, яку нині влучно визначено як культуру соцреалізму.

Перед випуском у світ твори радянської доби про село, яке перед війною зазнало мільйонних людських втрат і увійшло у війну спустошене, особливо пильно перевірялися цензурою. Однак творча думка митців поверталася в те минуле долями своїх персонажів. І якщо не можна було писати об'єктивно, то закладалася інформація про певні труднощі, які нині розшифровуються як своєрідно закодоване свідчення правди.

У радянській літературі, намагаючись показати труднощі українських хліборобів у 30-ті роки, письменники звертали увагу на те, що люди недоїдають, голодують, вмирають.
На теренах України література з максимальним відображенням трагедії голодомору 1932 - 1933 років починає з'являтися вже в роки перебудови. Оповідання, повісті, що базувалися на автобіографічних спогадах-враженнях, друкуються насамперед у періодичних виданнях, шокуючи читачів щирою правдою.
Вшановуючи пам'ять померлих та усіх, хто зазнав голодомору, українська література художнім словом підтверджує свідчення очевидців, що зафіксовані в документах, показує, якими були ці жахливі роки. Це як контрольне нагадування про осмислення майбутнього України.