І СУМ, І БІЛЬ, І ВІЧНА СЛАВА! - 
  історичний нарис про події під Крутами
   Бібліотекарі підготували та провели заходи для різних вікових категорій слухачів (студенти Білгород-Дністровського коледжу природокористування, будівництва та комп'ютерних технологій(2-й курс), учні 8-го класу ЗОШ №11, учні міського ліцею- 8-в клас, 5-а клас та 5-в клас)  про бій під Крутами 

     Утворення Української Народної Республіки (ІІІ-й Універсал 20.11.1917) та проголошення її незалежності (IV-й Універсал 22.01.1918) створили шанс для національно-визвольних змагань та відновлення втраченої державності. Однак умови були вкрай несприятливі: викликана війною розруха та хаос сприяли поширенню облудних більшовицьких ідей серед значної частини населення. Мали місце серйозні прорахунки керівництва молодої держави у сфері військового будівництва. Але головною загрозою була політика Радянської Росії, яка не могла змиритися з існуванням самостійної України.

 Бій під Крутами є епізодом радянсько-української війни, яка розпочалася наприкінці грудня 1917 року. Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 біля залізничної станції Крути (між Бахмачем та Ніжином). Українські сили під командуванням сотника Аверкія Гончаренка нараховували близько 1000 осіб та складалися з старшин та курсантів старших курсів 1-ої Київської військової школи ім. Б.Хмельницького, що мали бойовий досвід набутий на фронтах Першої світової війни, 115–130 осіб першої сотні Студентського куреня та були озброєні 16 кулеметами та залізничною платформою з гарматою. До них приєдналися добровольці з Вільного козацтва («Курінь смерті»).

  Перша сотня Студентського куреня складалася із студентів Київського університету Св. Володимира, Українського народного університету та учнів старших класів гімназії ім.Кирило-Мефодіївського братства Києва. Командир – старшина Андрій Омельченко.

Очевидно, що основну роль в бою відіграли бійці Київської військової школи ім. Б.Хмельницького – майбутні кадрові офіцери, багато з яких мали бойовий досвід на полях Першої світової війни (як і деякі бійці Студентського куреня).

Більшовицькі сили в районі Крут нараховували близько 6 тис. солдатів та балтійських матросів. У бою безпосередню участь взяли до 3 тис. осіб.

 Втрати українців становили за різними даними від 80 до 100 загиблих (у т.ч. й страчених після бою студентів), більшовиків – не менше 300 вбитих. На думку дослідників, загальні втрати росіян могли складати до 1500 убитих, поранених.

Бій закінчився організованим відступом українських частин на потязі. При цьому, ймовірно, українські війська, відступаючи, забрали з собою тіла своїх товаришів та поранених (поховань в районі місця бою не виявлено).

У полон до більшовиків під час бою потрапили 7 поранених студентів, які були відправлені до Харкова. Ще 27 студентів під час відступу у темряві потрапили до рук більшовиків. Розлючені великими втратами «червоні» катували і стратили студентів. Гімназист Пипський перед розстрілом почав співати гімн «Ще не вмерла Україна», інші студенти його підтримали. Тіла страчених були поховані місцевим священиком на кладовищі с.Печі. Пізніше їх було з почестями перепоховано на Аскольдовій могилі у Києві.

        ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ДО СОБОРНОСТІ
  Годину державності провели бібліотекарі для учнів 8-го класу ЗОШ №11, під час якої розповіли про підготовку та підписання Акту Злуки про об'єднання ЗУНР та УНР
 22 січня 1919 на Софійському майдані у Києві Директорія УНР урочисто оголосила Акт Злуки про об'єднання Української Народної Республіки (Наддніпрянської України) і Західно-Української Народної Республіки (Галичина, Буковина і Угорська Русь) у соборну Україну. Проголошення Соборності УНР та ЗУНР є історичним актом об’єднання українських земель в єдину державу. Саме ці події, а не приєднання Західної України до СРСР 1939 року, є підставовими для історії новітнього українського державотворення. Акт Злуки був не випадковим явищем, а наслідком і вершиною об’єднавчого руху, що тривав від середини 19 ст. на українських землях, що були в складі різних держав. День Соборності є офіційним святом України. Свято встановлено в Україні "…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…"

                          АКТ ЗЛУКИ: 
   ВІДТВОРЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПРАВДИ
         22 січня - День Соборності України
  Історична година-факт присвячена Дню Соборності сьогодні пройшла для студентів Білгород-Дністровського коледжу природокористування, будівництва та комп'ютерних технологій. Разом зі слухачами ми відправилися в часі назад на 101 рік, опинилися в вирі подій 1919 року в Україні. Дізналися, які події передували бажанню об'єднатися двум українським республікам, яку політику проводило керівництво, як готувався Договір про Злуку. Студенти познайомилися з літературою, яка розкриває багато історичних таємниць.

                                     Знайомтесь - нова книга!
Під такою назвою в бібліотеці пройшов День інформації, під час якого різні категорії читачів дізналися про нові сучасні видання. Особливими і дуже важливими були розділи: літературне знайомство " Українські письменники - дітям" та бібліографічний огляд літератури "Пригоди чи фантастика: обирайте!" Бібліотекарі розповіли про сучасних зарубіжних дитячих письменників - Роальда Дала, Діану Уінн Джонс, Корнелію Функе, Кейт ДіКамілло, а також про ярких представників української літератури - Володимира Рутківського, Лесю Воронину, Андрія Кокотюху. Слухачами  стали учні 6-а та 6-г класів ЗОШ №4. Дівчатам та хлопцям сподобалося і ми впевнені, що наше спілкування буде продовжене. 
А перед бібліотекою в цей день почали робити доріжку! Уявляєте! Ми (читачі і бібліотекарі) довго на неї чекали! І ось, нарешті! Разом із приходом школярів! Діти приносять щастя та вдачу!
 

                       НОВИЙ РІК - НОВІ ПОДАРУНКИ!

Новий рік ще тільки почався, а наші читачі вже дарують бібліотеці нові книжки! Дякуємо, Анастасія Маслечко, за чудову і дуже потрібну - найголовнішу книгу - Біблію! 

 Біблію вважають однією з найдавніших з усіх будь-коли написаних книг; деякі її частини було складено приблизно 3,5 тис. років тому. Існує припущення, згідно з яким найпершу з 66 книг, що складають Біблію, було написано приблизно за тисячу років до Будди і Конфуція та приблизно за 2 тис. років до Мухаммеда. За своєю поширеністю Біблія не має собі рівних за всю історію. Всього було поширено близько 3 млрд. примірників Біблії або її частин близько двома тисячами мов. Вважається, що вона доступна рідною мовою 98% жителів Землі. Жодна інша книга навіть приблизно не має такого тиражу.

Біблія – головне джерело християнського віровчення. Це зібрання іудейських та християнських священних книг. Книги Біблії написані за різних часів людьми, які значно різнилися своїм становищем, заняттями, розумовими та духовними здібностями, тому вони різняться між собою як за стилем, так і за розмаїттям викладення тем. Усі ці автори по-різному висловлювали свої думки. Кожен із них, керований Святим Духом, писав про те, що справило на нього найсильніше, найглибше враження. Через те що один предмет у Біблії часто висвітлюють із різних точок зору, несерйозному, скептично налаштованому або упередженому читачеві може видатися, ніби Біблія сповнена суперечностей і розбіжностей. Але вдумливий дослідник, котрий ставиться до Божого Слова з душевним трепетом, побачить бездоганну гармонію Біблії.

                        

     «Жива історія» відвідує бібліотеку

  Що найперше спадає вам на думку, коли чуєте вислів: «допомога літнім людям»? Мабуть, більшість одразу уявляє самотню бабусю, до котрої раз на місяць навідуються працівники соцслужби — аби закупити ліки та продукти, приготувати їжу й допомогти з хатньою роботою. Або ж — нарубати дрова й наносити води, якщо йдеться про сільську місцевість. Тим не менш, навідувати стареньких, допомагаючи їм із хатньою роботою — не єдиний спосіб потурбуватися про них. Для багатьох літніх людей одним з головних в житті є спілкування, можливість поділитися думками, спогадами, передати свою пам’ять нащадкам.

 Саме такою людиною є Алла Теофілівна Лозовська, корінна мешканка нашого міста, лікар, викладач, чудова людина, на очах якої пройшли майже 90 років(без двох місяців) історії давнього Білого міста. Вона приходить до бібліотеки, приносить свої рукописи – вірші, оповідання, спомини. Ми набираємо ці матеріали на комп’ютері. Алла Теофілівна підбирає книжки для читання(дуже любить Джеральда Даррелла!) і дарує бібліотеці книжки з домашньої бібліотеки. Не залишається поза увагою Алли Теофілівни і бібліотечний інтер’єр – оформлення читальної зали до свят, і книжкові виставки, а також нові газети, журнали. А скільки цікавого вона розповідає про історію нашого міста, про події, свідками яких їй довелося бути. Кожне відвідування бібліотеки Аллою Теофілівною – це наша подорож в минуле. До бібліотеки приходить сама Історія! Найщиріші вітання і побажання здоров'я та благополуччя Вам, шановна Алла Теофілівна!

Я для тебе горів, український народе!

  8 січня - 85 років з дня народження Василя Симоненка

   22 травня 1962 року в Києві, на вечорі молодих поетів, кожен автор представляв себе аудиторії, розповідав автобіографію. Коли черга дійшла до Василя Симоненка, він сказав:

                              Я українець. Оце і вся моя біографія.

  У 1960 рр. набули великої популярності самвидавні вірші Симоненка. Тематично вони становили сатиру на радянський лад, опис тяжкого життя радянських людей, особливо селянства, викриття жорстокостей радянської деспотії, таврування шовінізму тощо. Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням критики, став на шлях, вказаний Тарасом Шевченком, і увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини ХХ  ст. 1962 року В. Симоненко разом із А. Горською та Л. Танюком виявив місця поховання розстріляних НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, у Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради. У вересні 1962 року він через непорозуміння потрапив у відділення міліції, де був побитий.

 13 грудня 1963 року Василь Симоненко помер від раку нирок.

http://incognita.day.kyiv.ua/vasil-simonenko.html

                       Починаємо Новий рік!
   Бібліотека починає Новий рік з заповітними мріями та сподіваннями: на ремонт, на доріжку перед входом! Маємо надію - збудеться! Адже, останнім відвідувачем - 31 грудня - був наш улюбленіший активний читач, чоловік!
                                               

Здоров'я Вам, Валентин Юліанович, в Новому році!

    ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКУ!                                                 

                       Неначе в казці                  
Добрим дивом

Хай новий рік у дім ввійде,

Щоб цілий рік жилось щасливо

І завжди малося усе!

Хай рік новий, Різдво Христове,

Вам подарують дні казкові,

Мов чистий сніг,

Що землю гріє

Хай зігріває Вас надія.

Дай Боже Вам любові і тепла,

Добра в сім'ї і затишку в оселі,

Щоб щастя світла музика текла

В різдвяні свята, щедрі і веселі!