"КІНО ДЛЯ НЬОГО БУЛО ВСІМ...":
                     ІВАН МИКОЛАЙЧУК
                     година кіномистецтва

                                       

            Його в обличчя знали вже мільйони.

   Екран приносить славу світову.

      Чекали зйомки, зали, павільйони,- 

Чекало все!

Іван косив траву.

  Ця поезія Ліни Костенко присвячена видатному акторові, неординарному режисерові та сценаристу, людині талановитій і багатогранній - Іванові Миколайчуку, розповідь про якого підготували бібліотекарі для учнів 8-го класу міського ліцею. 
 Івана Миколайчука часто порівнюють із Шевченком, якого він обожнював і відчував якось особливо, непросто як актор; його називають Довженковим наступником, продовжувачем традицій українського "поетичного кіно"; у його кіносценаріях шукають перегуків зі Сковородою, чиї слова про те, що світ "ловив мене, а не спіймав", він так любив повторювати... Людина великої долі...
 34 ролі в кіно, 9 кіносценаріїв та 2 режисерські роботи. Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий!