КУПАЛЬСЬКІ ДИВА

  Свято Івана Купала - одне з найбільш древніх і містичних слов'янських свят. Відзначають Івана Купала в ніч з 6 на 7 липня. Це найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят.
Свої витоки свято Купало, або Купайло, бере ще з часів язичництва. Спочатку цей день був присвячений язичницькому богу Купалі.
Після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті "християнського нашарування" почало називатися святом Івана Купала, а в окремих місцевостях побутували навіть такі назви, як Іванець, на Буковині – Іван Лопушник.
З давніх-давен день Івана Купала був пов'язаний з різними ритуалами, обрядами, традиціями і повір'ями.
З ранку в день Івана Купала було прийнято купатися в річках і озерах, щоб очистити і душу, і тіло. Однак багато людей вважали, що робити цього не варто, оскільки в такий містичний день на дно може потягти водяний.
Одна з найзнаменитіших і таких, що дійшли до наших днів, традицій - стрибати через вогнище на Івана Купала. Такі багаття вважалися очисними: люди водили хороводи навколо вогню і стрибали через нього. Закохані пари намагалися перестрибнути багаття разом, взявшись за руки, вважалося, що після цього життя стане щасливішим, а любов - міцнішою.
Іноді через купальські багаття проганяли домашню худобу, щоб уберегти тварин від мору. Також люди вірили, що якщо в ніч на Івана Купала в багатті спалити сорочку хворої дитини, вона одужає якнайшвидше.
Молоді дівчата, які ще не зустріли свого судженого, на свято Івана Купала ворожили на кохання. Вони плели вінки з польових квітів і трав, ставили на них запалені свічки, і пускали такий вінок у воду.
Вважалося, що якщо вінок одразу ж йшов на дно, то, на жаль, коханий розлюбив дівчину. Якщо вінок пристав до берега і не рухається, в цьому році на весілля розраховувати не варто. А якщо вінок поплив далеко, а свічка не гасне, дівчину чекає зустріч з тим єдиним і щасливе довге життя.
Ще один обряд, що привертає долю, виглядав так: дівчата, які мріяли скоріше вийти заміж, в ніч на Івана Купала роздягалися наголо і тричі оббігали житнє поле. Люди вірили, що така красуня обов'язково насниться своєму майбутньому чоловікові, і скоро він її знайде.
Звичаї Івана Купала пов'язані не тільки з вогнем і водою, але також і з травами. Квіти і трави, зібрані на свято Івана Купала, сушили і берегли. Такі трави вважалися цілющими, ними обкурювали хворих і нещасних, проганяли всяку нечисть і використовували для інших обрядів.
Головною купальської травою вважалась папороть, таємничий цвіт якої в ніч на Івана Купала йшли шукати найсміливіші юнаки. Вважалося, що опівночі цвіт папороті з'являється тільки на декілька секунд і одразу ж зникає. У того, хто знайде чаклунську рослину, збудуться всі бажання, він буде щасливим, здоровим і багатим.
Наші пращури раділи цьому дню і вірили, що купальські обряди допоможуть їм захистити свій дім і близьких, зміцнити здоров'я і попросити у долі щастя.
Незважаючи на те, що більшість сучасних людей сприймають Івана Купала як ще один привід вибратися на природу і відпочити, не варто забувати про справжній сенс свята і про глибокий зв'язок наших предків з природою.
Багато цікавого про свято можна дізнатися відвідав читальну залу нашої бібліотеки і ознайомившись з матеріалами книжкової виставки «Купальські дива».

Використано матеріали сайту:
https://znaj.ua/…/ivana-kupala-7-lypnya-tradyciyi-ta-obryady