«МИ З ТОБОЮ ОДНІЄЇ КРОВІ!» – 

година толерантності в бібліотеці

     Міжнародний день толерантності  відзначається в світі з 1996 року. 16 листопада ЮНЕСКО ухвалила Декларацію принципів терпимості. У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини. Як заявлено в документі «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».

   Терпимість- це повага, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, інших форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань.

 Сьогодні терпимість– це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, але й політична та правова потреба. Пропагування терпимості має особливу важливість в сьогоднішню епоху стрімкого посилення глобалізації, мобільності та взаємозалежності. Різноманіття– це безцінна перевага, проте вона може виступати й джерелом напруги. Конфлікти на національному, етнічному, релігійному, конфесійному, політичному та інших підґрунтях стали ознакою сьогодення і в нашій країні.

 Водночас, Декларація чітко формулює положення про те, що у повсякденному житті толерантність – це не бездіяльність, а активна життєва позиція, суть якої полягає не стільки в тому, щоб терпіти чужий спосіб життя, поведінку, звичаї, почуття, думки, ідеї або вірування, але охоче визнавати та приймати поведінку, переконання і погляди інших людей, які відрізняються від своїх власних.

 Разом із тим, прояв толерантності, який  співзвучен принципу поваги до прав людини, не означає терпиме ставлення до соціальної несправедливості, злочинів та правопорушень, відмову від своїх поглядів або поступку перед чужими переконаннями.

Саме про це розмовляли бібліотекарі під час зустрічі зі студентами Білгород-Дністровського коледжу природокористування, будівництва та комп’ютерних технологій.

       На заході  молодь мала усвідомити, що кожен вільний дотримуватися своїх переконань і визнавати таке ж право за іншими. Толерантності потрібно вчитися і можна навчитися.  Так, люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним станом, мовою, статтю, поведінкою і цінностями. Ми всі різні. Але ми всі рівні. Тож кожна людина має право жити в мирі та зберігати  свою індивідуальність. А це означає, що бути толерантним не значить залишатися пасивним перед обличчям расизму, ксенофобії, гендерної або расової дискримінації, насильства тощо, або ж мовчати, коли люди стикаються із жорстоким ставленням.

У Міжнародний день толерантності підтверджується ідея про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і варто прагнути до побудови такого суспільства, в житті якого укорінився цей основний ідеал.

   Мир не можливий без терпимості, а розвиток та демократія неможливі без миру. Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплину добрішим та толерантнішим.

Толерантність – це мистецтво жити в світі несхожих людей та ідей!