"Не треба слів! Хай буде тільки діло!

Його роби — спокійний і суворий»

Олена Теліга (1906 — 1942)

Олена Іванівна Теліга (дівоче прізвище Шовгенева) — українська поетеса, публіцист, громадсько-політичний діяч. Народилася 21 липня 1906 р. в Петербурзі. З 1923р. вимушена жити за кордоном. Олена Теліга належала до кола поетів-"вісниківців", що об'єднувались довкола редагованого критиком та публіцистом Д. Донцовим журналу "Вісник". Характерними рисами її поезії в цей період виступають прагнення активного, дієвого життя, протест проти нудоти "буденного" існування. Провідною для О. Теліги, як і для інших поетів міжвоєнної доби, залишається ідея державного самоствердження України . Ліричний герой поетеси — завжди яскрава особистість, сповнена самодисципліни та почуття обов'язку перед нацією . Водночас її лірика сповнена особливого інтимного колориту, пильної уваги до внутрішнього світу людини. Через несприятливі обставини О. Теліга не встигла видати жодної прижиттєвої збірки. Лише після її трагічної загибелі з'явилися в світ книги її поезії: "Душа на сторожі" (1946), "Прапори духа" (1947), "На чужині" (1947). В окупованому фашистами Києві займалася організацією літературних сил, редагувала додаток до газети "Українське слово" — "Літаври".

Розстріляна німецькими фашистами у Бабиному Яру 21 лютого 1942р.