«Бувайте здорові, живий відтворюваче України, слава Вам!» -

цими словами Ілля Рєпін привітав Миколу Пимоненка із ювілеєм.

Микола Корнилович Пимоненко (1862 – 1912). Український художник і живописець, учень видатних українських художників М. Мурашка, Й. Будкевича, Х. Платонова, академік Петербурзької академії мистецтв і автор багатьох картин на різну тематику, проте з єдиним спільним – любов’ю до України та вираженням її самобутності. Народився 21 березня.

Художник довгий час навчався у Петербурзькій академії мистецтв, але згодом повернувся до рідного Києва, де працював до останніх днів свого життя. Викладав спочатку у Рисувальній школі Миколи Мурашка, а після її закриття був викладачем малювання в Київському політехнічному інституті.

Його спадщина як маляра нараховує понад 1000 робіт.

Саме він виконав образи Святої Анни і Миколи Мирлікійського та деякі інші образи на фронтоні у Володимирському соборі в Києві А згодом за ці розписи отримав орден Святої Анни ІІІ ступеня.

На академічних виставках з’являлися його картини «Після аукціону», «На канікулах» та інші, а вже з кінця 1880-х років провідною темою його творчості стало зображення звичайного, побутового життя українського села.

Микола Пимоненко — справжній, визнаний майстер саме побутового жанру. Теми і сюжети його творчості життєві і тим самим вони глибоко вражають і хвилюють душу глядача. Увага митця зосереджена на показі побуту та звичаїв, повсякденного життя селянства (весілля, побачення, повернення з роботи, сватання, тощо).

Окрім того, одна з його картин – «Гопак» – успішно експонувалася на виставці в паризькому Салоні у 1909 році.

Навесні 1908 року Казимир Малевич побачив картини Миколи Пимоненка на міжнародній виставці в Парижі. І одразу автор “Чорного квадрата” вирішив:

— Все, їду до Києва. Познайомлюся з Пимоненком. Це диво! Стільки мольбертів, на кожному — життя України.

Найбільше глядачів на виставці збирала картина «Гопак». Українка у танці символізувала нескореність України.

Невдовзі Пимоненко одержав офіційне запрошення прибути в Париж для вручення йому найвищої нагороди – Великої золотої медалі. Тоді ж Лувр придбав це полотно.А це вже багато каже про художника і його майстерність.

Миколу Пимоненка сміливо можна назвати гордістю української спадщини талантів, натхненням для сучасного покоління, прикладом того, що українці були й залишаються талановитими, гідними не тільки визнання в рідній країні, але й у світі. Тож пам’ятаймо і пишаймося.

За матеріалами: http://slovopys.kubg.edu.ua/vydatnyi-ukrainskyi.../