Михайлівська цілина

Екологічний марафон "Заповідники України"

Михайлівська цілина - одне з чотирьох відділень Українського степового природного заповідника. Це рівнинний степ площею 202,48 га на вододілі річок Груні й Сули у Лебединському районі Сумскої області, залишок лучного степу, який колись в минулому був на території українського Лісостепу.

Взимку Михайлівську цілину замітає снігом, а з настанням теплих днів, коли грунт набереться вологи, починаються дива-дивні.Спочатку зацвітають бриндушки різнокольорові - досить великі бузково-рожеві квіти, далі - сон широколистий, горицвіт весняний утворюють яскраві килими, які змінюються іншим відтінком жовтої барви, коли квітує зіновать руська.

             

                                               
А наприкінці травня починається буйство кольорів: чина паннонська. анемона лісова, півники угорські, шолудивник степовий. Початок літа - і виколошується ковила, зацвітають шавлії, гадючник звичайний, королиця, дельфіній. 

Із весни до осені заповідник по десять-дванадцять разів змінює свої кольори. Незабутнє видовище!
 Із 1741 року ця земля належала графам Капністам, які в селі Михайлівка розводили орловських рисаків, що славилися по всьому світу. Великі ділянки Михайлівської цілини були відведені під пасовища, а тому їх споконвіку не торкався ані плуг, ані лопата. Не дивно, що там збереглися 525 видів трав'янистих рослин: 175 степових, 134 лучних і 90 водно-болотяних, 62 лісових. Із них 11 видів рослин і грибів занесено до Червоної книги України.
1928 року цей унікальний степ було оголошено заповідником місцевого значення, 1947 - загальнонаціонального, 1951 року Михайлівську цілину було передано Академії Наук України - Інституту ботаніки, науковці якого проводять унікальні дослідження. Останнім часом там виявлено реліктову папороть.
 1960 року цей край відвідав Максим Рильський. Враження у поета були незабутні і народилися такі строки:

Де плуг пройшов - там тирса не росте.

Де зорано - там не гніздиться стрепет.

Пізніше поет написав:

Люби природу не як символ

Душі своєї. Люби природу не для себе,

Люби для неї.

Це заповіт нам усім.

При підготовці матеріалу використана стаття Околітенко Н. Михайлівська цілина//Жінка.-2015.-№3.-с.34.