Дерево казок Василя Сухомлинського

В бібліотеці ім. Лесі Українки лунали казки. Це знову відбулася вистава Театру книги «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Але цього разу вистава була незвичайна: актори-бібліотекарі спілкувалися зі своєю аудиторією, з глядачами без театральної ширми та без костюмів. Напевно тому, що і представляли казки, які треба розповідати дивлячись в очі дітей.

Казки Василя Олександровича Сухомлинського - учителя за покликанням душі. Він учив маленьких і великих школярів грамоти, математики, літератури, історії. Але більш за все він хотів навчити дітей думати, відчувати, радіти й сумувати не лише своїми власними радощами й печалями, а й татовими і маминими, дідусевими і бабусиними, братовими й товаришевими,  зайчика і синички, верби і тополі, місяця і вітру, всієї нашої землі.

Для цього Учитель сам писав казки і розповідав дітям, їхнім батькам, учителям. Ми пішли по його стопам: розповіли чудові казки нашим слухачам про повагу і любов до матері, про допомогу ближньому, про любов до всього живого і  захист природи. Дітлахи уважно слухали, потім дружно обговорювали тему казки і робили висновки. Кожен з присутніх доторкнувся до думки і слова Василя Сухомлинського, до його веселкового казкового світу, який він своїми творами переносить у дитячі серця. І дійсно, після читання його казок пробуджується бажання зробити щось хороше, приємне всім, кого ми любимо і знаємо, а також незнайомим і всім-всім-всім.

Найбільш активні хлопчаки і дівчатка отримали заохочувальні подарунки.